TOU

Сьома принцеса

Казки Елеонор Фарджон

Чи чули ви колись казку про принцес, які жили тільки заради волосся?

Ось послухайте. Жив колись король, який взяв собі за жінку циганку, та так вже про неї піклувався, наче вона була зі скла. Щоб вона не втекла, він сховав її у палаці серед парку, довкола якого простягнувся високий мур, і ніколи не пускав її за огорожу. Королева дуже його любила і не могла йому сказати, як їй хочеться вийти; але вона годинами просиджувала на даху палацу, дивлячись на схід, де були луки, на південь, де бігла річка, на захід, де лежали пагорби, на північ, де шуміли базари.

Прийшов час, і королева народила королю дочок-двійнят, світловолосих, наче ранкова зоря, і в день їх хрестин король, радіючи, запитав у неї, який вона бажає подарунок. Королева кинула погляд на схід, побачила траву на луках і сказала: “Подаруй мені весну!”.

Закликавши п’ятдесят тисяч садівників, король наказав кожному принести польову квітку з корінням або ніжний пагін берізки та посадити їх усередині огорожі. Коли все було зроблено, він  із королевою пішли гуляти по квітучому парку і король став їй все показувати, промовляючи:

– Жінко моя мила, весна – твоя!

Але королева тільки зітхнула.

Наступного року народилися ще дві принцеси, біляві, як ранок, і знову, коли підійшли їх хрестини, король запропонував королеві подарунок на вибір. Цього разу королева подивилася зі свого даху на південь, побачила струмені води, що сяяли в долині, і сказала:

– Подаруй мені річку!

Король скликав п’ятдесят тисяч робітників і наказав їм направити до парку русло річки та зробити гарний фонтан у саду.

Потім він привів дружину на те місце, де фонтан піднімався і падав у мармурову чашу басейну, і сказав:

– Тепер у тебе є річка!

Але королева подивилася на приборкану воду, що злітала та падала у своєму фонтані, і сумно схилила голову.

Наступного року народилися ще дві принцеси, золотоволосі, як сонячний день, і королева, вибираючи собі подарунок, подивилася з даху на північ, на галасливе місто, і сказала:

– Подаруй мені людей!

І король послав п’ятдесят тисяч глашатаїв у місто, на базарну площу, і незабаром вони повернулися і привели з собою шестеро добрих жінок.

– Мила моя королево, ось тобі люди, – сказав король.

Королева крадькома витерла очі та віддала своїх шістьох вродливих крихіток на піклування шістьом жінкам, здоровим та гарним, щоб у кожної принцеси була окрема годувальниця.

На четвертий рік королева народила лише одну доньку, маленьку і смугляву, як вона сама – король був рослий і рожевощокий.

– Який би ти хотіла подарунок? – запитав король, коли у день хрестин вони стояли на даху.

Королева повернулася на захід і побачила лісового голуба та шість лебедів, що пролітали над пагорбами.

– Подаруй мені птахів! – вигукнула вона.

Король негайно послав п’ятдесят тисяч птахоловів ловити птахів для королеви. Поки їх не було, королева сказала:

– Любий мій король, мої дочки зараз у колисках, а я – на троні, але прийде час, колиски стануть порожніми, і мене вже не буде на троні. Коли цей день прийде, яка з наших сімох дочок стане замість мене королевою?

Король не встиг відповісти, як птахолови вже повернулися. Король подивився на смирного голуба, що увіткнув круглу голівку в м’яке пір’я на грудях, подивився на королівських лебедів з їхніми довгими білими шиями і сказав:

– Королевою буде принцеса із найдовшим волоссям.

Тоді королева покликала шістьох годувальниць і передала їм слова короля.

– Тож не забувайте, – додала вона, – ретельно мити і розчісувати волосся моїм дочкам, бо від вас залежить, яка з них стане королевою.

– А хто буде зачісувати й мити волосся Сьомої принцеси? – запитали вони.

– Я буду це робити сама, – сказала королева.

Кожна з годувальниць була надзвичайно стурбована тим, аби саме її принцеса стала королевою, кожного погожого дня вони виводили дівчаток на квітучий лужок, мили їм волосся водою з фонтану і розпускали його сушитися на сонечку. Потім розчісували й зачісували дівчат до тих пір, поки їхнє волосся не заблищить, наче золотий шовк, вплітали в нього стрічки й прикрашали квітами.

Ви зроду не бачили ні такого чудового волосся, яке було у цих принцес, ні такої праці, що її не шкодували годувальниці. І куди б не йшли шість білявих дівчаток, шість лебедів йшли разом із ними.

А Сьомій принцесі, цій смаглявій дівчинці, ніколи не мили голову у фонтані. Її волосся було покрите червоною хусточкою, і королева потайки доглядала його, коли вони вдвох сиділи на даху і грали з голубом.

Одного разу королева зрозуміла, що прийшов її час. Тоді вона послала по дочок, благословила їх кожну по черзі і попросила короля відвести її на дах. Там вона окинула оком луки та річку, пагорби і базари та навіки закрила свої очі.

І ось, ще не встиг король осушити своїх очей, як одного разу біля його воріт пролунала сурма, і паж повідомив, що прибув Принц Усього Світу. Король відчинив двері, і у супруводі слуги, увійшов Принц Усього Світу. Одяг Принца був весь із золота, а мантія такою довгою, що коли він зупинився перед королем, вона заполонила всю кімнату, а плюмаж на його капелюсі був такий високий, що зачіпав стелю. Попереду Принца йшов його слуга, юнак весь у лахмітті.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Сказки “

Збірка

Елеонор Фарджон

Видавництво: “Ангстрем”

1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: