TOU

Сонце, мороз і вітер

Вірші Олександра Пархоменко

Де при шляху при широкім

Шелюга та чорнолоз,

Стрілись якось ненароком

Сонце, Вітер і Мороз.

По словечку, по словечку,

Мов на подив та на сміх,

Учинили суперечку:

Котрий дужчий поміж них?

Я! — і Вітер у дугу

Гне червону шелюгу.

Я! — і кригою Мороз

Криє сизий чорнолоз.

Я! — і Сонце припекло,

Долом злото розлило,—

У змаганні аж киплять,

А до згоди — ні на п’ядь!

Сонце глядь — іде школярик,

У руках несе букварик,—-

Видно, ходить в перший клас.

— Нумо, хто буквар одняти

Скорше зможе у хлоп’яти,

Той і дужчий поміж нас.

— Згода! -— віє Вітер лунко.

— Я охочий до грабунку,

Раз дмухну — і відберу!..—

Рве, хапає, однімає,

А хлоп’я буквар тримає:

— Не віддам, хоч хай умру!

Вслід Мороз: —

А я те зможу:

Ручки хлопцю відморожу —

Кине книжку й побіжить!..—

Тільки хлопець не боїться,

Шасть руками в рукавиці,

А буквар чимдуж держить.

Сонце звабне, Сонце хитре:

— Кинь, Морозе,

кинь-но, Вітре,

Не зашкодите йому!

Те, що силою узяти

Не змогли ви у хлоп’яти,

Я ладком за мить візьму.

Пестить хлопця та голубить,

Адже ласку кожен любить,

А дитина й поготів…

У блакиті ані хмарки,

Гарно, гарно, тільки жарко,

Геть школярик употів.

Сонце звабне. Сонце хитре.

Піт малому з личка витре,

Ставить пастку малюку:

— Це б скупатися, бо спека,

Он же річка недалеко,

Роздягаймось — і в ріку!

А само надію тішить:

«Лиш роздягнеться школяр

Та добро своє залишить,

Я й візьму його буквар!»

А школярик був обачний,

Мовив Сонцю:

— Дуже вдячний,

Покупаюсь залюбки.

Тільки в дім зайду спочатку

Та буквар замкну в шухлядку,

А тоді вже й до ріки!..

Там, де гнеться з літа в літо
Шелюга та чорнолоз,

Гомоніли сумовито

Сонце, Вітер і Мороз.

Вітер плутався в бадиллі:

— Підупали ми на силі,

Раз не можем букваря

Одібрати в школяра.

Ні,— Мороз йому на те,—

Щось тут, бачу, не пусте:

Певно, хлопець проти нас

Має чари про запас.

Сонце крутить вуса житні:

— Геть догадки нісенітні,

Не шукайте жодних чар:

Хто з книжками змалку дружить,

Той не дасть себе подужать,

Як не дався нам школяр.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 12

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Вересневий жарт”
Збірка
Олександр Пархоменко
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1989 р.

1 Коментар
Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: