TOU

Стара лисиця

Лужицькі народні казки

Лежачи в норі, лисиця згадала, скільки гусей, качок та півнів украла на своєму віку, вирішила спокутувати гріхи, покаятися на ста­рість. Десь вона чула, що люди сповідаються у  своїх гріхах священникові.
Добре поміркувавши, вирішила і собі так зро­бити.
Другого дня побігла до попа. Піп саме прогулювався в саду. Підійшла вона до нього та й каже:
-Панотче, за мною водяться великі гріхи. Багато гусей, качок, курей та півнів украла я на своєму віку. Хочу покаятися. Відпустіть мені гріхи, висповідайте мене!
Піп боявся і за свою птицю, і за селянську, тож неабияк зрадів, що лисиця-злодійка прийшла каятися. Швиденько висповідав її, по­лаяв трохи й урочисто мовив:
-Ти, небого, вчинила людям багато лиха. Та настав час почати нове життя. Віднині більше не гріши, гусей, качок та іншої живності не чіпай, живи собі з миром!
Лисиця дала йому обіцянку не грішити більше і пішла геть.

Кілька днів вона полювала тільки худих мишей, від чого в неї бур­чало в животі. Через деякий час їй знову закортіло курятини.
Вбравшись у чернечу рясу, щоб не попастися, подалася хит­рунка на село. Зупинялася під кожними ворітьми, під кожним тином і старанно молилася, била поклони. А лисиць повчала, що губити птицю — великий гріх. По два рази на день бігла на край села, молилася там ревно, щоб усі бачили й чули, як кається стара лисиця.
Поволі недовіра до неї розсіялася. Спочатку богомільній лисиці повірили галасливі півні й рознесли по всьому селу, буцімто стара лисиця й справді покаялася.
А покутниця тим часом умовляла курей, щоб не заскакували в го­роди, не розгрібали грядок і задовольнялися тим зерном, яке насипе господиня, щоб не висиджувати яєць де попало, а неслися у гніздах. Слухаючи лисиччині поради, кури повірили, що й вони не без гріха. Знайшлися й такі, що пішли до неї радитися, як спокутувати гріхи.
-Треба покаятися,— повчала вона,— не грішити більше. А моли­тися можна разом зі мною в кущах. Щодня приходьте по одній.
Виходило так, як і хотілося хитрій лисиці. Вона раділа і нишком пої­дала по одній курці щодня.
Якось зустрів її піп та й ну докоряти:
-Де твоє каяття, де обіцянка, яку ти мені дала?
А вона йому:
-Не лайте мене, панотче, а краще візьміть собі за правило — ніколи не вірити тому, хто вам низько кланяється, бо той за вашою спиною з вас насміхається.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 14

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Жива вода”
Збірка сербо-лужицьких казок
Переклад – Д. Меденцій
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1991 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: