Старий вовк

Ізнемігся старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж з ягнятами вівця
На полі пасеться.

Приходить він до вівці,
Став на задні п’яти, П
росить собі на обід
Одного ягняти.

А та й каже, що: «Не дам,
Не мої ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!»

Пішов вовк до барана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.

А той тільки вгору гоп!
Як тріснув рогами —
Так старого й покотив
Догори ногами!

Підійнявся старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж дивиться: із лошам
Кобила пасеться.

Підійшов він і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
В кобили лошати.

А та й каже, що: «Не дам!
Не моє лошатко,
А от,— каже,— на горі
Ходить його татко!»

Вовк до огира іде,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.

А той каже йому: «Стій!
Пораджуся мами».
Обернувся, як кресне
Його копитами!

Аж на гони старигань
Полетів до лиха,
Покотився разів п’ять,
Підійнявся стиха.

Іде далі старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж з пацятами свиня
На горі пасеться.

Іде, бідний, і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
Одного пацяти.

А та й каже, що: «Не дам,
Не мої пацята,
А он,— каже,— попроси,
Коли хоч, у тата».

Вовк іде до кабана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Поросятко дати.

А той його примостив
Задом над скалою
Та спереду як турнув
Вовка головою!

То так бідний старигань
З гори й покачався…
І лежав він та й лежав,
Далі обізвався:

«Отак,— каже,— коли хоч
Що-небудь зробити,
То до батька не ходи
Поради просити!»

1859 р.