Стіна Каддо

— Отже, ти і є той самий Каддо?

— Колись я був багатий і гордий, а зараз сиджу перед тобою в лахмітті і прошу допомоги, — сказав Каддо.

— Що ж я можу для тебе зробити?

— Дай мені трохи зерна для сівби.

Цар Соголі наказав слугам принести мішки із зерном і навантажити їх на ослів. Каддо смиренно подякував йому і поїхав з дочкою додому, до міста Тенделла.

Їхали вони сім днів, і в дорозі Каддо дуже зголоднів. Давно вже не бачив він стільки зерна, скільки віз із царства Соголі.

Каддо взяв кілька зерен і з’їв. Потім ще, і ще і ще, і зупинитися вже не міг — усе їв та їв. Він забув, що треба зберегти зерно для сівби.

Приїхав Каддо додому, одразу ж ліг спати, а вранці, тільки встав, знову почав їсти зерно. Їв, і не міг зупинитись, так від обжерливості й помер. А люди з того часу кажуть: зерно росте не для того, щоби робити з нього стіни навколо будинку.

Сторінки: 1 2