У цьому розділі онлайн-бібліотеки TOU зібрані оповідання для дітей українських та зарубіжних письменників. Якщо ви шукаєте короткі оповідання – зверніть увагу на іконку годинника, біля неї вказано приблизний час читання.
Згідно визначення у Вікіпедії оповідання – це невеликий прозовий твір з одним або кількома головними героями, який описує певну подію у житті персонажів. Дуже схожим до жанру оповідань є жанр новели, але оповідання відрізняються наявністю певних роздумів, описів. Часто в оповіданнях розповідь ведеться від імені головного героя. У новелах більший акцент зроблено на дії персонажів, сюжет часто завершується несподіваною розв’язкою.
Які ж особливості оповідань для дітей? В таких творах автори ставлять на перше місце ті речі, які є ближчими та легшими для сприйняття дитиною. Головними героями таких оповідань є переважно самі діти, батьки та родичі, друзі та однолітки, домашні улюбленці, одним словом те, що близьке і зрозуміле дитині.
Оповідання, на відміну від казок, більше орієнтовані на дітей молодшого та середнього шкільного віку, у них зазвичай відсутні вигадані та фантастичні герої, а дія відбувається у реальному світі. Окрім цікавого та захоплюючого сюжету оповідання майже завжди містить і повчальну складову, заставляє дитину задуматись, проаналізувати дії головних героїв.
Сподіваємося що розміщені у бібліотеці оповідання для дітей будуть цікавими та корисними.
В Оленчиному садочку не було великих дерев, а в сусідньому стояв високий старий дуб. Стовбур у нього був товстий, потрісканий, а по середині — дупло. У тому дуплі й жила білочка, що з нею заприятелювала Оленка .
Взимку Оленка …
Холодно стало зайчикові в полі, і побіг він додому — до Оленчиного садочка. Проліз крізь дірку в паркані і сів під ялиною. Та недовго сидів, бо дуже їсти захотів. Вискочив з-під ялини і почав по садочку стрибати, мерзлу траву підривати …
В однім місті разом з невеликим хлопчиком щодня приходив до школи сірий пес. У того хлопчика не було тата, а мама ходила на роботу, заробляла на прожиток. Пес не хотів залишатись у порожнім мешканні — він волів іти з Івасем …
У Медінет Абу, багатому місті старого таємничого Єгипту, одного дня пройшла дивна чутка: якийсь мудрець завтра вранці за містом буде ловити небесні блискавки!
Цілу ніч бив над Медінет Абу грім, блискавиці золотими вужами пробігали по хмарах, аж одна з них …
Микольцева мама порядкувала в кухні і з увагою вслухувалася в тони скрипки, що доносилися з суміжної кімнати. Тони були м’які й приємні — то лилися вони широким музичним струменем, то наче розприскувались водограєм срібних грайливих краплин, то стелилися низькими акордами, …
— З вашого Івасика, вельможний пане, буде колись великий муж. Він розумник і до книжок охочий дуже, — говорив новий домашній учитель Семен Кульчицький до пана Степана Мазепи.
— Це мене дуже тішить, — відповів пан Степан. — Дай то …
Кожного вечора Лесь Побігдесь побіжить десь і не покладе до шкільної торби того всього, що йому потрібне на завтра. Книжки тут, зошити там, лінійка бо-зна-де, а циркуль зовсім зникне, мов і він побіг десь. Уранці треба бігати, все це вишукувати …
Мурчик не пам’ятає ні своєї мами, ні братчиків, ні сестричок. Не награвся з ними вдосталь, хоч гратися дуже любить. Мурчик був ще дуже маленький, коли пані Дора поклала його в картонову коробку з-під солодких бубликів і принесла до свого самітного …
Уже майже три місяці стоїть за валами у славному місті Конотопі хоробре військо полковника Гуляницького. Розлютована московська кіннота не раз накидалася тічкою на Конотіп, не раз у місті вибухали пожежі від гарматних ядер — а все ж українці не здавалися …
Усе котяче населення нашої вулиці мало дуже пишні імена, а наша невеличка тигрова кішка звалася просто Кицею. І всім нам, і самій Киці сподобалося це ім’я. Вона завжди вигинала спинку і ніжно нявкала, коли чула те „ кицю-кицю” .
Хоч …
Було це під час війни. Над містом літали чужі літаки й кидали бомби. Бомби розривались на вулицях, над будинками, школами, лікарнями. Падали стіни, розсипались на пісок цегла й скло, горіло дерево, кричали поранені люди.
Так було щоночі, і щоночі Василько …
Моєму дідусеві і Марі Тондельє
Я ненавиджу школу.
Ненавиджу її більш за все на світі.
Ні, навіть ще сильніше…
Вона зіпсувала мені все життя.
До трьох років, точно можу сказати, я жив щасливо. Я погано це пам’ятаю, але мені так …
У дворі хтось тихо дзенькає по залізу, і той мелодійний дзенькіт нагадує мені клепання коси. Я прокидаюсь і з тривогою думаю: невже проспав?
Підхоплююсь, дивлюсь на вікно, а верхня шибка у вікні вже зазолотіла, горить край неба, сонце от-от зійде. …
Пригадую: вся наша вулиця перерита окопами, в степу стоять обгорілі німецькі танки, а в кожного з нас, у сільських хлопчаків, повно трофейних гранат і патронів — і в коробках, і в картузах, і просто насипано під лавою. Такі в нас …
— Ох і дощу, ох і дощу просить земля! — каже наша мати.
Я стою у дворі, як обварений. Спека й задуха страшна, все від сонця ховається в тінь. І я б заховався, так треба воду матері підносити. Джульбарс, той …
— Готово? — питає мене Захар Іванович.
— Готово! — відгукуюсь я і стрибаю на раму гарячого і волохатого від пилу «Білорусика».
Захар Іванович пускає трактор. Машина тихенько вуркотить і котиться дорогою, за нами починає бігти, ворушитися трос, і я …
У школу ми ходили полем.
Одним своїм краєм поле прилягало до села, і треба було зробити добрий гак, щоб обійти його, а потім толокою, балками, через стару греблю, через покинутий і запустілий Кубенків сад дістатися до Першотравенки, де стояла на …
Качина ферма в нашому колгоспі стояла на горі, якраз над річкою Сухим Ташликом.
Господарювала там старенька жінка Ганна Іванівна, або, як її називали в селі, баба Ганя. Років п’ятнадцять, якщо не більше, розводила вона в колгоспі качок. Ставили Ганну Іванівну …
Квітень. Свято.
Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою. Ген далі до залізниці зібралась доросла молодь: парубки в червоних, синіх, зелених, жовтих сорочках під пояс, у піджаках і новеньких картузах, в гарних чоботях з блискучими халявами; дівчата в різнобарвних …
Що таке справжні негаразди Лерой Кліві зрозумів, коли спрямував свій поштоліт-243 крізь неколонізоване зоряне скупчення Сергон. Раніше йому доводилося мати справу лише зі звичайними проблемами міжзоряного поштового перевізника: старий корабель, поїдені іржею труби, невивірені астронавігаційні прилади. Але цього разу, знімаючи …