У цьому розділі онлайн-бібліотеки TOU зібрані оповідання для дітей українських та зарубіжних письменників. Якщо ви шукаєте короткі оповідання – зверніть увагу на іконку годинника, біля неї вказано приблизний час читання.
Згідно визначення у Вікіпедії оповідання – це невеликий прозовий твір з одним або кількома головними героями, який описує певну подію у житті персонажів. Дуже схожим до жанру оповідань є жанр новели, але оповідання відрізняються наявністю певних роздумів, описів. Часто в оповіданнях розповідь ведеться від імені головного героя. У новелах більший акцент зроблено на дії персонажів, сюжет часто завершується несподіваною розв’язкою.
Які ж особливості оповідань для дітей? В таких творах автори ставлять на перше місце ті речі, які є ближчими та легшими для сприйняття дитиною. Головними героями таких оповідань є переважно самі діти, батьки та родичі, друзі та однолітки, домашні улюбленці, одним словом те, що близьке і зрозуміле дитині.
Оповідання, на відміну від казок, більше орієнтовані на дітей молодшого та середнього шкільного віку, у них зазвичай відсутні вигадані та фантастичні герої, а дія відбувається у реальному світі. Окрім цікавого та захоплюючого сюжету оповідання майже завжди містить і повчальну складову, заставляє дитину задуматись, проаналізувати дії головних героїв.
Сподіваємося що розміщені у бібліотеці оповідання для дітей будуть цікавими та корисними.
Місто вирувало суєтним, метушливим життям. Центральною вулицею сюди й туди рухалися по викладеному кам’яними плитами тротуару нескінченні потоки людей. А збоку, ближче до мурів, сиділи жебраки. Каліки, дідусі й бабусі з простягнутими руками намагалися :ворушити серця перехожих, щоб ті змилосердилися …
1.
У житті часто трапляються незначні події, на які ніхто й уваги не звертає. Але іноді такий собі незначний випадок започатковує велику справу. Одну з таких історій ми й хочемо розповісти. Навантажений картоплею віз котився з поля додому. Тато сидів …
Бувають люди, обличчя яких випромінює радість і щастя навіть тоді, коли для веселощів ніби й немає підстав. Тут ідеться не про ті бездумні веселощі, по яких пізнають недалеких простаків. Ми говоримо тут про людей внутрішньо осяяних, людей з чистим серцем …
У бабусі на селі, обіч дороги, що вела до річки, на просторій, порослій бур’яном місцині завжди паслася велика брудно-біла коза. Цілими днями вона завзято скубла траву, і якби той лужок був меншим, то давно б уже виїла на ньому всю …
Скінчилися раз уроки, а вчителька наша і каже:
– Сашко Лісовий захворів, хто піде його провідати?
– Я! Я! Я! – посхоплювались усі.
– Якщо ви і в нього так кричатимете, – говорить вчителька, – то краще нікому не йти. …
— А мороз аж сміється, такий міцний, — розказував батько, вернувшись додому. — Ішов я через леваду, а заєць вискочив просто з-під ніг, і якби хоч злякався, якби дременув, а то ледь-ледь чеберяє лапами, хоч за вуха хапай. Тепер у …
Федько Луговий учився не дуже… Йому нелегко було дійти до сьомого класу.
Він із класу в клас переходив, ніби на Ельбрус видирався: “візьме” наступний клас, аж упріє, бідолаха, аж голова йому йде обертом. Так ото йому було трудно “брати” цей …
І. ШАРИК ПІДШИПНИКІВ
Маленька Надійка аж заплющилася й притиснулася до мами, коли вона побачила на арені в цирку, як веселий і дуже-дуже смішний артист-клоун Едуард Йосипович посадив собі на голову невеличку біленьку з рудими плямами собачку, собачка та сіла в …
Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводився.
…От одного вечора ліг він спати та й узяв книжку перед сном почитати. А Василько знав, що, як лежачи книжку читати, псується зір і псується книжка. Лежить Василько, …
Не зовсім чітко вже пам’ятається, куди саме малося подорожувати, чи в Америку до індійців, чи в Африку за слоновими іклами, леопардовими та лев’ячими шкурами, а подорожувати вирішено було обов’язково…
Очевидно, спочатку треба було одвідати Робінзонів острів, потиснути руки правнукам П’ятниці, …
Петрик жив із своїми батьками на околиці великого міста.
Петриків батько працював ковалем на машинобудівному заводі, а жили вони всі — Петрик, тато, мама і сестричка Леся — в чотириповерховому кам’яному домі.
Петрику вже йшов восьмий рік, і він ходив …
— Чуєш, дитино? — лагідно мовить баба Оришка до внука. — Оце твої батько з матір’ю подалися на роботу в колгосп…
Помовчавши, баба Оришка повертає до внука споночіле землисте лице й питає:
— А що я сказала, дитино?
— Що …
Дід напився води і сказав:
— Як добре стемніє, бери мішечок та приходь, а я тобі кавунчика виберу. Зіно, збуди його.
— І нащо це, тату, отой кавунчик?
Я кажу мамі:
— Хо-очу!..
— Так ти ж заблудишся!
— Не …
У невеличкому квартальчику на захід від Вашингтон-сквер вулички наче з’їжджають з глузду і, розділяючись на маленькі провулки, розбігаються навсібіч, перетворюючись на так звані «суточки». Ці суточки утворюють дивні кути і вигини. Одна вулиця кілька разів перетинає сама себе… Й ось …
КУРКУРИС
Надійка живе у баби Ганни. Бабина хата завжди чепурненька. Вона біла-біла, вікна блакитні, а на вікнах цвітуть червоні калачики. І коло хати гарно. Перед вікнами ростуть косарики, нарцизки, красоля, кручені паничі, цар-борода, гвоздики і півники. Півники — рядком, ніби …
На перший погляд план був бездоганний. Але стривайте, я все вам розповім. Ідея з викраденням вперше спала нам на думку, коли ми, тобто я та Білл Дрискол, саме були на Півдні, в Алабамі. Трапилося це, як потім висловився Білл, «під …
Їжачок у саду
Такі заплакав. Він так жалібно скавулів! «Ой, ой, ой», — скавчав Такі.
– Що трапилося? – Запитав Сашко.
– У тебе болить лапка? – Запитала Марічка.
Песик не міг розповісти, що в нього болить. Він почав тягнути …
Батько прийшов додому й скликав усіх нас докупи. Він щось тримав у картузі й хитро всміхався.
— Ну, діти, дивіться, — сказав батько. З картуза на широку лаву талапнулося щось маленьке, сіре, пухнасте. Воно розчепірило лапки, мов на льоду, а …
Де це бачено, де це видано, щоб їжак та літав. А воно ж таки було. І в пам’яті не пропало, у воді не втопилось, надовго залишилось у лісових розмовах та в переказах.
Збирав якось їжак-бережак листя. До зими готувався, постелю …
Пішов Микита з татом гуляти. Гуляв він, гуляв і раптом чує – хтось цвірінькає:
– Цвірінь- цвірінь! Цвірінь – цвірінь! Цвірінь – цвірінь!
І бачить Микита, маленький горобець стрибає дорогою. Надутий такий, як кулька котиться. Хвостик у нього коротенький, дзьобик …