Страшна гусінь

Африканські казки

Колись дуже давно гусінь заповзла до хати зайця, коли того не було вдома. Повернувшись, заєць побачив слід на землі й закричав:

— Гей, хто там у моїй хаті?

Гусінь відповідає страшним голосом:

— Це я — непереможна дочка страшного велетня, який перебив усіх у вашій долині! Я вганяю носорога в землю і розтоптую слонів. Похнюпився заєць і пішов геть, бідкаючись: «Що я, такий малий, можу зро­бити з чудовиськом, яке розтоптує слонів

Зустрівши шакала, він попросив його піти разом з ним і поговорити зі стра­ховиськом, яке зайняло його хатку. Шакал погодився, а коли вони підійшли до дверей, голосно загавкав:

— Гав! Гав! Хто там у хаті мого приятеля?

А гусінь відповідає страшним голосом:

— Це я — непереможна дочка страхітливого велетня, який перебив усіх ворогів у вашій долині! Я вганяю носорога в землю і розтоптую слонів!

Злякався шакал та й утік. А заєць подався знову шукати допомоги. Коли це назустріч йому леопард. Заєць і його просить піти з ним і поговорити зі страховиськом. Леопард погодився і, коли вони підійшли до хатки, загарчав:

— Грр! Грр! Хто там у хаті мого приятеля?

А гусінь і йому відповідає страшним голосом:

— Це я — непереможна дочка страхітливого велетня, який перебив усіх ворогів у вашій долині! Я вганяю носорога в землю і розтоптую слонів!

Злякався леопард та й утік. Потім заєць попросив носорога допомогти йому, але коли той почув, що страховисько може увігнати його в землю, то теж перелякався і втік.

Пішов заєць до слона. Почувши, що страховисько може розтоптати його, слон так злякався, що навіть іти разом із зайцем не захотів.

Аж тут заєць помітив жабу, що стрибала неподалік, і попросив у неї до­помоги. Жаба погодилась і, підскочивши ближче до хатки, голосно заква­кала:

— Ква! Ква! Ква! Хто там у хатці мого приятеля?

Коли вона почула з хатки ту ж саму відповідь, що й інші, то заквакала ще гучніше:

— Це я, богатирка і стрибуха! Ноги мої — як стовбури найтовстіших дерев, а мій язик — найотруйніший у світі!

Почувши ці слова, гусінь затремтіла і пробелькотіла:

— Вибачте мені, я тільки гусінь…

Тут усі звірі, які зібралися поблизу, схопили її, витягли з хатки, а потім по­чали сміятися зі свого страху.

 

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Переклад – О. Фурмана

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: