<

Стрибаючий будиночок

Казки Михайла Пляцковського

На перерві у звіриній школі першокласники знайомитися стали. Кожен з них про себе розповідав, де живе, що любить.

— Я живу в полі, — сказав Кролик. — Найбільше на світі люблю маму і… моркву.

— А моя хатка — на гілках кокосової пальми, — сказала Мавпочка. — І мені дуже подобаються банани. Потім говорили Слоненя і Мишеня, Їжачок і Жабеня. Тільки Кенгуреня мовчало, ніби води в рот набрало.

А де ти живеш? — запитав Кролик. — Може, ти… безхатченко?

– Я не безхатченко. Я живу… у мами… у сумці…— образилося Кенгуреня.

–   В сумці? — недовірливо похитало головою Слоненя. — А коли твоя мама стрибає-скаче, ти теж сидиш там?

–  Звісно. Я в цій сумці сплю, — відповіло Кенгуреня.

— Значить, ти живеш у… будиночку, що стрибає? От чудово! — вигукнув Їжачок.

– Кваква преквасна ква-квартира! — проквакало Жабеня.

І всі звірята-першокласники з цим погодилися.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.4 / 5. Оцінили: 10

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар