Сват і кмітлива дівчина

Жив колись цар. Був у нього син, дуже розумний і вродливий. Виріс хлопець, і надумав батько знайти не­вістку, що була б парой його синові. Покликав він найрозумнішого при­дворного і послав його шукати наречену для царевича.

Ходив посланець із царства в царство, обійшов дев’ять держав, запиту­вав у багатьох палацах, але такої дівчини, якої шукав, не знайшов. Тіль­ки в десятому царстві побачив таку дівчину. Вона була дуже вродлива. Розпитався і пересвідчився, що вона розумна й працьовита. Тоді негайно вернувся й доповів цареві, що знайшов дівчину, яку шукали. Цар поду­мав і сказав:
— Ти найвірніший і найрозумніший серед моїх двірських. Не сумні­ваюсь, що ти не помилився, вибрав саме ту дівчину, але треба ще раз перевірити, яка вона кмітлива. Я пошлю до неї свата, і ми побачимо, чи зрозуміє вона те, що він їй скаже.

Вибрав цар свата, дав йому дванадцять золотих, паляницю й козячий бурдюк вина і наказав:
— Велике вітання чарівній дівчині! Повідомиш її про те, що я вибрав її в невістки, передаси золото, паляницю й вино і скажеш їй від мого імені такі слова: у нас рік складається з дванадцяти місяців, місяць сходить завжди уповні, а кози мають чотири ноги.

Дівчина подякувала сватові, запросила його до столу поїсти й відпочи­ти. Коли сват вирушив назад, вона сказала:
— Велике вітання цареві! Скажи йому, що у нас рік складається з одинадцяти місяців, місяць сходить щербатий, а кози наші мають по три ноги. А ще скажи йому, що ворон ворону ока не виклює.
Сват повернувся й розповів володареві, що йому відповіла дівчина. Цар здивувався з її кмітливості і пересвідчився, що вона справді дуже розум­на. Адже посланець, не відаючи того, повідомив її, що приніс у подару­нок дванадцять золотих монет, цілу паляницю й повний бурдюк вина. А дівчина відповіла, що їй передали одинадцять золотих монет, надлама­ну хлібину й надпите вино. Цар розсердився на свата за те, що той не­сповна передав дівчині подарунки, але потім засміявся й пробачив йому нечесність і зажерливість, бо ж дівчина переказала, що ворон ворону ока не виклює.
Того ж таки дня царський син із багатьма гостями поїхав по свою наречену, а коли вернулися, справили бучне весілля.