Синє листя

У Каті було два зелених олівця. А в Олени жодного. Ось і просить Олена Катю:

– Дай мені зелений олівець. А Катя і каже:

– Запитаю у мами.

Приходять на другий день обидві дівчинки в школу. Запитує Олена:

– Дозволила мама?

А Катя зітхнула й каже:

– Мама дозволила, а брата я не запитала.

– Ну що ж, запитай ще у брата, – каже Олена. Приходить Катя на другий день.

– Ну що, брат дозволив? – запитує Оленка.

– Брат дозволив, та я боюся, ти зламаєш олівець.

– Я обережненько, – каже Олена.

– Дивись, – каже Катя, – не підстругуй, не натискай міцно, до рота не бери. Та багато не малюй.

– Мені, – каже Олена, – тільки листочки на деревах намалювати треба і  травичку зелену.

– Це багато, – каже Катя, а сама брови хмурить. І обличчя у неї незадоволене. Подивилася на неї Олена і відійшла.

Не взяла олівець. Здивувалася Катя, побігла за нею:

– Ну, що ж ти? Бери!

– Не треба, – відповідає Олена.

На уроці вчитель запитує:

– Чому в тебе, Оленка, листя на деревах сині?

– Олівця зеленого немає.

– А чому ж ти у своєї подружки не попросила? Мовчить Оленка. А Катруся почервоніла як рак і каже:

– Я їй давала, а вона не бере. Подивився вчитель на обох:

– Треба так давати, щоб можна було взяти.