<

Синьйора Ковбаска

Італійська народна казки. Читати українською онлайн.

Жила колись синьйора Ковбаска зі своїм єдиним сином. Синок був такий рожевенький, маленький, кругленький, що синьйора Ковбаска звала його не інакше як Беллюцино, а це означає Красунчик.

От якось синьйора Ковбаска поставила на піч казан із водою,

А сама взяла кошик та й зібралася на базар, купити корінців для юшки.

На прощання вона сказала синові:

– Серденько моє, Беллюцино, дивись, не підходь до казана, поки мене не буде вдома. Пам’ятай, ми з роду Ковбас і можемо легко зваритися.

Сказала так і пішла. Адже вона дуже поспішала.

Проте швидко повернутися їй не вдалося.

Спочатку вона торгувалася з продавцем петрушки.

Потім із продавцем моркви та продавцем селери.

А коли вона купувала цибулю, їй довелося затриматися на цілу годину. Адже в торговки цибулею була цілісінька дюжина діточок.

І про кожного слід було розпитати окремо, інакше торговка образилася б і не поступилася ані сольді, ані пів сольді, ані чверть сольді. А синьйора Ковбаска була жінкою дуже ощадливою.

Отже, не минуло й пів дня, як синьйора Ковбаска повернулася додому з базару.

Відімкнула вона двері, роздивилася навколо, бачить – немає маленького Беллюцино.

Тут синьйора Ковбаска почала голосити:

– Горе мені, горе! Зварився мій маленький Беллюцино! Впав у казан і зварився!

Почув це казан і подумав: “Щось я не помітив, щоб маленький Беллюцино відкривав мою кришку. Але якщо господарка каже, отже, це так.

І казан теж заголосив:

– Ах, від горя я зараз трісну!

І тріснув. Вода полилася в піч, прямісінько на вогонь.

– Що з тобою, казане? – запитав вогонь.

Казан відповів:

– Хіба ти не чув? Зварився маленький Беллюцино. Синьйора Ковбаска плаче, а я тріснув.

Вогонь зашипів:

– Я згас-с-саю… – І погас.

– Що з тобою, вогню? – запитала пічка. Їй відповіли останні іскорки:

– Хіба ти не чула? Зварився маленький Беллюцино. Синьйора Ковбаска плаче, казан тріснув, а ми гаснемо.

– Тоді я розвалюся, – сказала пічка. І розвалилася.

Одна цеглинка підстрибнула і вдарила по рамі вікна.

– Що з тобою, пічко? – запитало вікно. Пічка загриміла:

– Хіба ти не чуло? Зварився маленький Беллюцино. Синьйора Ковбаска плаче, казан тріснув, вогонь погас, а я розвалилася.

– Ну, якщо так, – вирішило вікно, – я буду відчинятися й зачинятися. – І почало грюкати рамами, поки не вилетіли всі шибки.

– Що з тобою, вікно? – запитав вазон із квіткою.

– Хіба ти не чув? – задеренчало вікно, – зварився маленький Беллюцино. Синьйора Ковбаска плаче, казан тріснув, вогонь погас, пічка розвалилася, а я грюкаю рамами.

– Ах, он воно як, – сказав вазон, – тоді я розіб’юся.

Він упав на підлогу і розбився. 

– Що з тобою? – запитала підлога.

Вазон скрикнув:

– Хіба ти не чула? Зварився маленький Беллюцино. Синьйора Ковбаска плаче, казан тріснув, вогонь погас, пічка розвалилася, вікно грюкає рамами, а я впав і розбився.

– Тож і я зроблю, що можу, – сказала підлога, – я буду скрипіти мостинами.

І заскрипіла.

Тут із нірки вискочила мишка й запитала:

– Що з тобою, підлого?

Підлога відповіла:

– Хіба ти не чула? Зварився маленький Беллюцино. Синьйора Ковбаска плаче, казан тріснув, вогонь погас, пічка розвалилася, вікно грюкає рамами, вазон впав і розбився, а я скриплю мостинами.

Мишка дуже здивувалася:

– Але ж маленький Беллюцино не зварився! Ось він спить у куточку.

Синьйора Ковбаска припинила голосити й кинулася до кутка. Там, дійсно, спав її маленький, рожевенький, кругленький Беллюцино.

– Пресвята Мадонна! Дякую, що врятувала мого сина від страшної смерті! – вигукнула синьйора Ковбаска, сміючись і плачучи. Вона схопила свого любого Беллюцино й притиснула до свого серця.

Потім роздивилася навколо й побачила, що коїться в кімнаті.

Вона дуже розсердилася й хотіла насварити маленького Беллюцино. Але ж хіба це на нього треба сердитися?

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

5 / 5. Рейтинг: 4

Поки немає оцінок...

Залишити коментар