Сини

Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. І старенький дідусь сів відпочити на камінчик. Ось одна жінка каже другій:

— Мій син спритний і сильний, ніхто його не подужає.

— А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу нема,— каже друга.

А третя мовчить.

— Чому ж ти про свого сина не скажеш? — запитують у неї сусідки.

— А що казати? — мовить жінка.— Нічого в ньому особливого нема.

Набрали жінки повні відра води й пішли. А дідусь — за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, розпліскується вода, ломить спину. Аж раптом три хлопці вибігли.

Один через голову перевертається, колесом крутиться,— милуються жінки.

Другий пісню співає, соловейком заливається,— заслухалися жінки.

А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс.

Запитують жінки в дідуся:

— Ну що? Як наші сини?

— А де ж вони? — відповідає дідусь.— Я тільки одного сина бачу!