Синиця
Глібов Леонід Іванович
Весела байка “Синиця” відомого українського письменника та байкара Леоніда Глібова розповідає про однойменну пташку, що всім вихвалялась, що підпалить море. Ніхто цього не сподівався, з усіх-усюд позбирались люди, щоб подивитися на цю незвичну подію. Чи вдалося синиці підпалити море дізнаєтесь прочитавши байку.
Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить,
— Така, бач, є у неї сила.За вітром слава полетіла
По всіх усюдах і кутках,
По байраках і по садках,
Далеко—аж за синє море…Усім, хто був на морі, горе!
Ану — до берега тікать,
Мерщій добро своє ховать
Од проклятущої синиці.Як назліталось тії птиці,
Як назбиралося звірей, людей
Дивитися на чудасію!..А пересудливі жінки
Побрали ще й ложки,
бо мали ту надію,
Як море стане закипать,Щоб юшки добре посьорбать,
Якої зроду не сьорбали
(Вони вже, бачте, позвикали
Скрізь по обідах куштувать).От ждуть вони, стоять,
Усі баньки повитріщали.
«От-от уже почне кипіть,—
Хто-небудь нищечком мовляє,—Ось цитьте, зараз запалає…»
А море все собі гуляє,
І не кипить, і не горить.
Та що ж Синиця?… Та мовчить!
І запалить не запалила,А тільки слави наробила
Та з сорому й сховалася кудись.
За сюю капосну дурницю
Полаяли Синицю та й розійшлись.Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла.