Синиця

Синиця у похід пустилась:
Вона хвалилась,
Бач, море запалить.
І вість про це по світу геть пішла за мить.
Страх взяв усіх, хто жив в Нептуновій столиці;
Летять на диво птиці;
А звірі із лісів збігаються глядіть,
Як буде Океан в огні палахкотіть.
І, кажуть, навіть так: зачувши вість крилату,
Охотники до бенкетів гучних
На берег з ложками з’явились перш за всіх,
Щоб юшечки смачної посьорбати,
Якою і відкупник дома частувати
Не міг секретарів своїх.
Всяк один одного, дивуючись, штовхає,
Мовчить, вдивляється у море й жде;
Лиш зрідка котрийсь прогуде:
«Ось закипить, ось зараз запалає!»
Та ба: щось море не горить.
Чи хоч кипить? і не кипить.
І чим кінчилися затії величаві?
Синиця з соромом додому утекла;
Синиця скрізь пустила славу,
А моря не звела.

***

Примовка може тут згодитись,
Осіб не зачепивши ніяких:
Як не скінчив ти справ своїх,
Не треба і хвалитись.

Переклад С. Крижанівського