У жидівській землі панував недобрий і жорстокий цар Ірод. Він завжди боявся за свою царську владу й корону. Якось прийшли до нього три царі з Сходу й спитали, де народився новий жидівський цар.
Дуже злякався Ірод і звернувся з запитом …
Великий учитель церковний Іван
Служив у султана в Дамаску.
Цінив, поважав його дуже султан.
Робив не одну йому ласку.
Та зависть під’юдила злих двораків
Згубити Івана та й годі!
Підкинули лист, мов Іван написав
Царю християн в Царгороді: —
„О, …
У ті давні-давні часи, коли перші люди жили в раю, ніхто не знав, що таке голод. Перші люди жили тільки душею, а їх душі були чисті, мов сніг, і невинні, мов травневі квіти.
Уся природа була, наче одна родина, і …
Микольцева мама порядкувала в кухні і з увагою вслухувалася в тони скрипки, що доносилися з суміжної кімнати. Тони були м’які й приємні — то лилися вони широким музичним струменем, то наче розприскувались водограєм срібних грайливих краплин, то стелилися низькими акордами, …
— З вашого Івасика, вельможний пане, буде колись великий муж. Він розумник і до книжок охочий дуже, — говорив новий домашній учитель Семен Кульчицький до пана Степана Мазепи.
— Це мене дуже тішить, — відповів пан Степан. — Дай то …
На світанку дня першого в тижні зійшов з неба ангел Господній. Його постать була, як блискавка, а шати були білі, як сніг. Відвалив він камінь з Ісусового гробу, що був висічений у скелі, і сів на ньому.
І від страху …
Давно, дуже давно в далекій країні жив чоловік на ім’я Едокімос. Від усіх інших людей вирізнявся він надзвичайною силою та великим ростом. Люди поважали Едокімоса, а деякі й боялися.
Хоч жилося Едокімосові добре, таке життя не задовольняло його.
— Чому …
Уже майже три місяці стоїть за валами у славному місті Конотопі хоробре військо полковника Гуляницького. Розлютована московська кіннота не раз накидалася тічкою на Конотіп, не раз у місті вибухали пожежі від гарматних ядер — а все ж українці не здавалися …
Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: “Шнель, бидлота, шнель!” Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, …
Передмова
Ігри, в які грав Стівенсон
Коли 1883 року вийшло друком перше видання роману шотландця Роберта Стівенсона «Острів Скарбів», на першій сторінці була присвята: «Містеру Л. О.». Це була третя книга молодого й наразі не вельми успішного письменника, утім, на …
Якби ви знали, що сьогодні трапилося в школі. Спочатку день не віщував біди. Все йшло по плану: трохи почіплявся до дівчат, трохи порубався в настільний футбол з однокласниками, трохи погриз нігті на уроках. Справи йшли своєю чергою до останньої перерви. …
Пані Берті Бартолотті сиділа в кріслі-гойдалці й снідала. Вона випила чотири чашки кави, з’їла три булочки з маслом і медом, двоє некруто зварених яєць, скибку чорного хліба з шинкою і сиром та скибку білого хліба з паштетом із гусячої печінки. …
Мабуть, усе лиш тугою пов’язане.
Присвячую Рольфові, бо вихід заміж за Дастфінґера все-таки був найкращою річчю у світі.
Присвячую Ілен, що все пізнає через утрату і завжди була поряд, щоб розуміти і стишувати біль.
Присвячую Ендрю, Енґі, Антонії, Кемові, Джеймсу, …
Брендону Фрейзеру, чий голос є серцем цієї книжки. Спасибі за натхнення і прихильність. Якби не ти, Мо не зайшов би до моєї кімнати, і я ніколи не розповіла б цю історію.
Райнеру Штрекеру, Чарівновустому і Вогнерукому в одній персоні. Кожне …
1. ТРОХИ СПОГАДІВ
Як сповнилось мені сім років, мама взяла мене за руку і повела до школи.
Дорога ця — недовга, зо три квартали, але вона таки добре запам’яталась мені. Не подумайте, що, поки ми дійшли до школи, сталося щось …
Розмова з вентилятором
Мама й тато назвали мене Фредом (Шведське слово «fred» перекладається «мир»).
Але це не допомогло. Почалася війна. І татові довелося поїхати з дому і оберігати кордон десь далеко на півночі. Мама плела рукавиці та шкарпетки, щоб він …
Моєму дідусеві і Марі Тондельє
Я ненавиджу школу.
Ненавиджу її більш за все на світі.
Ні, навіть ще сильніше…
Вона зіпсувала мені все життя.
До трьох років, точно можу сказати, я жив щасливо. Я погано це пам’ятаю, але мені так …
У дворі хтось тихо дзенькає по залізу, і той мелодійний дзенькіт нагадує мені клепання коси. Я прокидаюсь і з тривогою думаю: невже проспав?
Підхоплююсь, дивлюсь на вікно, а верхня шибка у вікні вже зазолотіла, горить край неба, сонце от-от зійде. …
Пригадую: вся наша вулиця перерита окопами, в степу стоять обгорілі німецькі танки, а в кожного з нас, у сільських хлопчаків, повно трофейних гранат і патронів — і в коробках, і в картузах, і просто насипано під лавою. Такі в нас …
— Ох і дощу, ох і дощу просить земля! — каже наша мати.
Я стою у дворі, як обварений. Спека й задуха страшна, все від сонця ховається в тінь. І я б заховався, так треба воду матері підносити. Джульбарс, той …