В Оленчиному садочку не було великих дерев, а в сусідньому стояв високий старий дуб. Стовбур у нього був товстий, потрісканий, а по середині — дупло. У тому дуплі й жила білочка, що з нею заприятелювала Оленка .
Взимку Оленка …
Холодно стало зайчикові в полі, і побіг він додому — до Оленчиного садочка. Проліз крізь дірку в паркані і сів під ялиною. Та недовго сидів, бо дуже їсти захотів. Вискочив з-під ялини і почав по садочку стрибати, мерзлу траву підривати …
Ріс собі на світі хлопчик, і дуже люди його любили, бо умів він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. Кожен, хто чув хоч раз той спів, …
Микольцева мама порядкувала в кухні і з увагою вслухувалася в тони скрипки, що доносилися з суміжної кімнати. Тони були м’які й приємні — то лилися вони широким музичним струменем, то наче розприскувались водограєм срібних грайливих краплин, то стелилися низькими акордами, …
Кожного вечора Лесь Побігдесь побіжить десь і не покладе до шкільної торби того всього, що йому потрібне на завтра. Книжки тут, зошити там, лінійка бо-зна-де, а циркуль зовсім зникне, мов і він побіг десь. Уранці треба бігати, все це вишукувати …
На світанку дня першого в тижні зійшов з неба ангел Господній. Його постать була, як блискавка, а шати були білі, як сніг. Відвалив він камінь з Ісусового гробу, що був висічений у скелі, і сів на ньому.
І від страху …
Давно, дуже давно в далекій країні жив чоловік на ім’я Едокімос. Від усіх інших людей вирізнявся він надзвичайною силою та великим ростом. Люди поважали Едокімоса, а деякі й боялися.
Хоч жилося Едокімосові добре, таке життя не задовольняло його.
— Чому …
Уже майже три місяці стоїть за валами у славному місті Конотопі хоробре військо полковника Гуляницького. Розлютована московська кіннота не раз накидалася тічкою на Конотіп, не раз у місті вибухали пожежі від гарматних ядер — а все ж українці не здавалися …
Маленька Леся мала кирпатого носика, веселі карі оченята, і завжди любила сміятися. Треба чи не треба, її оченята завжди грали веселощами.
Одного тільки вона не любила — рано вставати. Тоді її личко хмурилося, оченята заливалися сльозами, а губки надувалися.
Одного …
Усе котяче населення нашої вулиці мало дуже пишні імена, а наша невеличка тигрова кішка звалася просто Кицею. І всім нам, і самій Киці сподобалося це ім’я. Вона завжди вигинала спинку і ніжно нявкала, коли чула те „ кицю-кицю” .
Хоч …
Було це під час війни. Над містом літали чужі літаки й кидали бомби. Бомби розривались на вулицях, над будинками, школами, лікарнями. Падали стіни, розсипались на пісок цегла й скло, горіло дерево, кричали поранені люди.
Так було щоночі, і щоночі Василько …
МАРІЙКА І ЖАДІБНИЙ ГРАБІЖНИК
Була собі дівчинка, звали її Марійка Михайлова, вона вчилася в третьому класі. Вчилась добре — лишень із фізкультури мала дев’ятку, бо повільно бігала. Решта ж оцінок були самі дванадцятки, та річ не в тім.
Річ у …
Передмова
Ігри, в які грав Стівенсон
Коли 1883 року вийшло друком перше видання роману шотландця Роберта Стівенсона «Острів Скарбів», на першій сторінці була присвята: «Містеру Л. О.». Це була третя книга молодого й наразі не вельми успішного письменника, утім, на …
Якби ви знали, що сьогодні трапилося в школі. Спочатку день не віщував біди. Все йшло по плану: трохи почіплявся до дівчат, трохи порубався в настільний футбол з однокласниками, трохи погриз нігті на уроках. Справи йшли своєю чергою до останньої перерви. …
Пані Берті Бартолотті сиділа в кріслі-гойдалці й снідала. Вона випила чотири чашки кави, з’їла три булочки з маслом і медом, двоє некруто зварених яєць, скибку чорного хліба з шинкою і сиром та скибку білого хліба з паштетом із гусячої печінки. …
1. ТРОХИ СПОГАДІВ
Як сповнилось мені сім років, мама взяла мене за руку і повела до школи.
Дорога ця — недовга, зо три квартали, але вона таки добре запам’яталась мені. Не подумайте, що, поки ми дійшли до школи, сталося щось …
Розмова з вентилятором
Мама й тато назвали мене Фредом (Шведське слово «fred» перекладається «мир»).
Але це не допомогло. Почалася війна. І татові довелося поїхати з дому і оберігати кордон десь далеко на півночі. Мама плела рукавиці та шкарпетки, щоб він …
Моєму дідусеві і Марі Тондельє
Я ненавиджу школу.
Ненавиджу її більш за все на світі.
Ні, навіть ще сильніше…
Вона зіпсувала мені все життя.
До трьох років, точно можу сказати, я жив щасливо. Я погано це пам’ятаю, але мені так …
Граматико-фантастична повість
СЛОВО ДО ЧИТАЧА
Уважний читач, щойно візьме цю повість до рук, відразу помітить, що вона не “наукова”, а “граматична”. Але хай це не лякає його. Автор аж ніяк не мав наміру викладати тут граматику: йшлося лише про те, …
У дворі хтось тихо дзенькає по залізу, і той мелодійний дзенькіт нагадує мені клепання коси. Я прокидаюсь і з тривогою думаю: невже проспав?
Підхоплююсь, дивлюсь на вікно, а верхня шибка у вікні вже зазолотіла, горить край неба, сонце от-от зійде. …