Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Може в рука х невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Месники дуж і приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою.. .
Зброє моя, послужи воякам
Краще, …
Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
— Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро.
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
Здивуванням …
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— …
А Вкраїни ж мова —
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова —
Українська мова.
Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово —
Розквітай …
Порипують роменським шляхом гарби,
Сулою тихо хлюпають човни.
І плине люд з своїм нехитрим скарбом
на ярмарок у наші Курмани.
Вози на вигоні. Стирчать голоблі.
Корови й коні поблизу осель.
Горшки і хомути. Мішки картоплі.
І крутиться весела карусель.
А …
А мова не корилася царю —
ані царю, ані його сатрапам,
з орлом двоглавим стаючи на прю,
що брав її у пазуристі лапи.
Несла устами відданих синів
мужицьку правду, ту, що є колюча,
сміялася з ненависних панів,
що їхня правда …
Синів і дочок багатьох народів
я зустрічав, які перетинали
гірські й морські кордони
і на подив багато бачили, багато знали.
Я їх питав із щирою душею:
— Яку ви любите найбільше мову? —
І всі відповідали: — Ту, що нею…
Солов’ї на калині,
на ялині зозуля.
Через гори й долини
лине пісня з Посуляя.
Мова в ній калинова,
древа сонячна гілка,
серця тиха розмова,
калинова сопілка.
І мости калинові
до братів до народів,
в сім’ї вольній і новій
всьому світу …
Як не любити рідну мову
І як її не берегти,
коли із нею в даль грозову
ми йшли на бій – і я, і ти.
Коли за кожне рідне слово
в нас слали кулі вороги…
Ми збили з нього злі …
У дитячому серці жила Україна —
Материнські веселі і журні пісні,
Та за мову мужицьку не раз на коліна
Довелося у школі ставати мені.
Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї,
Наді мною ночами відплакала мати,
Я ж …
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів’яне!
Ти зрікся мови рідної. Заріс
Твій шлях і зник у безіменнім зіллі…
Не маєш ти на похороні сліз,
Не маєш пісні …
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це — мова моя,
Це — мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мова моя,
Душа …
Золоте курчатко
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.…
Каже Степанко
Ведмедику плюшевому:
— Ти посидь у траві
Під квітучою грушкою.
Тихо будь і нікого не бійся,
А я побіжу умиюся!
…Нема Степанка — гавиться.
Сидить ведмедик — бавиться,—
Метелика пантрує.
Коли це раптом чує —
Зелена бабуня Трава…
Мову рідну, слово рідне
Має, дітки, кожний в світі.
З деревом говорить вітер,
З квіткою говорить квітка.
З пташкою щебече пташка,
Тиха річечка — з озерцем.
Мову знати цю неважко,
Коли хоче того серце.…
У Парижі кажуть всі
Одне одному “мерсі”.
У Берліні, безперечно,
Кажуть “данке” німці гречні.
А “дзєнькую” скаже всяк
У Варшаві вам поляк.
Каже в Римі “граціа”
Італійська нація.
Всім “палдієс” від душі
В Ризі кажуть латиші.
В Лондоні вам скажуть …
На вербі зростала гілка,
В гілці тій жила сопілка,
А в сопілці – гарна пісня,
Пісні тій було там тісно,
В пісеньці – слова чудові,
Ті, що є у рідній мові.
Та ніхто не зрізав гілку,
Не зробив собі сопілку,…
Щира, кльова, щедрослова,
хай живе дитяча мова!
А дорослу, перерослу,
не люблю я, бо вона –
перелякана й нудна.
Та – дитяча, неледача,
хоч, буває, і заплаче,
але завжди – пречудова,
дуже класна, кольорова.
Зрозуміла квітам, звірю,
кораблю і журавлю,-…
А
Алла аґрус спритно рвала.
Ягідками смакувала.
Тільки кущик злючий –
Колючки колючі.
Б
Бум-бум-бум! Бам-бам-бам! –
Гарно грає барабан! –
Вушка лиш почують.
Ніжки враз танцюють.
В
Вліво, вправо. Вправо, вліво
Вова возик тягне вміло.
А на возі киця…
Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять:
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки –
українську рідну мову…