Вірші про зиму — сторінка 2

Вдягнувшись тепліше,
морозяним ранком
Мариночка вийшла
і стала на ґанку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
пухнастим та чистим
блискучим сніжком.

У білім убранні
зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
сховались рослини,
щоб їх не дістали
морози страшні,…

Звідкіль гості налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі…
Де взялась весела зграя,
Жарогруді снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки…
На городах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло …

Сумно і весело, сльози і сміх…
Зелено, любо і сіється сніг…

Зимно становиться… трави й квітки
Хутко вбираються в білі свитки.

В хустках всміхаються личка жоржин,
В смушки сховались корали шипшин.

В ряднах нап’ятих стоять нагідки,
Всі чорнобривці наділи шапки.…

«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?»—
В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна, — одказує мати,—
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати, …

Коли із хати вийшли ми,
Ще тільки розсвітало…
Під білим килимом зими
Усе навколо спало.

В пухнаcті сукні і свитки
Ялинки повдягались,
Кущі насунули шапки
І вовною пишались.

Укрилось ряднами село:
Безмежний степ біліє:
Стежки й дороги занесло,
І цяточка

Дрімає ліс під переметами снігів,
Заснув ведмідь, куняють в норах борсуки…
Лише біжить дрібненька низочка слідів,
Та все між соснами старими навпрошки.
Ходив тут лис. Чи зайця полював,
Чи, може, так чого собі ходив,
Чи, може, самотою сумував,
Що синій

Грудень

Зима. І як тут не радіти –

Її давно чекають діти.

І я спішу з морозом, снігом,

Переробляю воду в кригу.

Під снігом спить промерзле груддя,

Воно збирає силу в груддях.

У кожній грудочці вважай

Живе майбутній урожай.

***…

Розгулялась зима.
Сипле завірюха.
Одягла всіх вона
В шуби і кожухи.
І жбурля заметіль
Снігом по дорозі.
Мчать вітри звідусіль,
І тріщать морози…

Місяць січень підступає –

На подвір`ї сніг кружляє,

Наче ковдра стелиться,

З ним прийшла метелиця.

Щебетун-снігур літає

І свої пісні співає.

Ніс крижинками січе,

А мороз вогнем пече.

Чарівні зірки блукають

І ялинки прикрашають.

Дід Мороз всміхається –

Календар гортається.…

Стигне річка, лід тріщить.

У дворі замет лежить,

Сніг до вікон тулиться –

Холодно на вулиці!

Зорі сяють, мов перлини,

Лежить місяць на хмарині.

Мрії прокидаються,

І казки збуваються.

За вікном лютує хуга.

Спів її неначе туга,

Та дарма старається …

Сивий грудень все накрив

Білою периною.

Річку швидко застудив

Дзеркалом – крижиною.

Від морозу пече ніс,

Сніг пухнастий стелиться.

Замела дорогу в ліс

Віхола-метелиця.

Грудень – сніговий господар

Засніжив все до весни.

Він казкових зорь володар –

Чарівні дарує сни.…

За віконцем хуртовина

Білі крила розвела.

Засинай, моя дитино,

Ніч блукає край села.

Хай тобі присняться зорі,

Дивні, чарівні краї,

Кришталевий човен в морі,

Тихі сонячні гаї.

Хай твої здійсняться мрії.

Люлі-люлі, баю-бай…

Опускай тендітні вії,

Спи, малятко, спочивай!…

Взувши правий черевик,
йшов по лісу сніговик:
трохи босим,
трохи взутим
сніговик ходити звик.
В місто видибав:
Овва!
Черевиків треба два!
Трохи босих,
трохи взутих
в місті славнім не бува.
Позаходив до крамниць,
накупив собі дрібниць:
від смішного хула-хупа
до …

Наче сіре зайченя,
У пухнатій шубці
Братик двері відчиня
Ніженьками тупці…

Я потупцяю сама,
Підбіжу до нього.
А на вулиці зима
Застеля дорогу.

Вирушає в путь щодня,
Ніженьками тупці.
Наше миле зайченя
У пухнатій шубці.…

Вже осипався горіх,
На травицю іній ліг.
Я хотів спинити літо,
Та зчинився буйний вітер.
Я хотів спинити осінь —
Холод вигулькнув з-за сосок,
Я погрітися побіг,
А тим часом випав сніг.…

Чесне слово, чесне слово!
Я на власні очі бачив
Білосніжний вир сніжинок,
Що кружляли на дахах.

Чесне слово, чесне слово!
Всі вони були, неначе
Легкокрилі балерини
В накрохмалених платтях.

Чесне слово, чесне слово!
Всі хати – мов пароплави,
А сніги …

Нічка місячна. Зорить
За вікном мороз тріщить.
В хаті діти сном сповиті,
Сніговик в дворі не спить.

Двері в хату заступає,
Зиму в хату не пускає,
А хурделицю з югою
З двору геть мете мітлою:

– В хату, зимо, йти …

Вийшов з татом я гуляти,

Вів мене за руку тато.

Враз такий веселий сніг

нам дорогу перебіг!

Він за комір залітав,

щоки наші лоскотав,

хихотів під ліхтарями,

реготався під ногами.

Ладен був усе робити —

тільки б нас розвеселити!

Ми …

Коник тягне возика,

Пар іде із носика.

Навкруги білим-біло,

Снігом вкрилась просіка.

Вдалині хатинка,

Різьблені віконця,

У хатинку приязно

Заглядає сонце.

Йде швиденько коник,

Ніби поспішає,

Вдома його сіно

Й теплий хлів чекає.

 …

Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли 1
всі на широкій ріці?

Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?

І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.

1 …

Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
спадали з неба — білі, непрозорі
— і клалися …

Хуртовина надворі.
Вітер плаче в димарі.
Ой, чого той вітер плаче?
біля печі Люба скаче.
— Вітер змерз, не має шуби,
каже так матуся Любі.
— Вітер плаче? Мамо, мам,
шубку вітрові віддам!…

Школярі на гірочці —
в метушні…
А Тарасик журиться при вікні.

Каже він: — Матусенько!
Хочу страх
в діл з гори проїхатись
на санках.

—Ти ж іще малесенький,
ти іще…—
враз морозик носика обпече!
Он він набурмосився на вікні.

А …

Вдягнувшись тепліше,
морозяним ранком
Мариночка вийшла
і стала на ґанку.
– Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
пухнастим та чистим
блискучим сніжком.

У білім убранні
зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
сховались рослини,
щоб їх не дістали
морози страшні,…

— Мамо, стало холодно,
надворі зима,
а в Кота Котовича
рукавиць нема.

— Мамо, стало холодно,
надворі зима,
а в Кота Котовича
валянок нема.

— Мамо, стало холодно,
пада білий сніг,
а в Кота Котовича
лиш сумні пісні.

— У …

Лисенята й вовченята
посідали на санчата.

Ще й до них зайчата
сіли,
і санчата
полетіли!

І санчата полетіли –
аж у вухах засвистіло,
полетіли
по узвозу
по снігу та по морозу…

Добре мчати
на санчатах
сіроманцям-вовченятам.

Добре мчати
на санчатах…

Мороз всі вікна заплете
Льодком, мов павутинкою.
До нас Снігуронька прийде
З веселою ялинкою.

І рік новий почнеться враз
І з нами привітається.
З нових ялинкових прикрас
В нас січень починається.

Січе сніжком, скрипить саньми,
Та ми його не лаємо …

По тонкім льоду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.

На ковзанку іду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Черевички від незвички
Ковзають по льоду.

А я та й не впаду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.…

Іде дід через лід,
Дідусеві слизько.
Іде дід через лід,
А іти не близько.

Підійдем до діда ми,
Візьмемо за руки,
Бо слизькі серед зими
В діда закаблуки.

Тьохка лід, дзвонить лід,
Вітер з лісу вибіг.
Іде дід через лід,…

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Крутиться, вертиться,
Одбіжить та й вернеться

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Гримає, сердиться,
Попід ноги стелиться.

Завиває метелиця,
Завиває хурделиця,
Бігає, грається,
В хату добирається.…

Білі лисички біжать через луг.
Біле, аж світиться, поле навкруг.

Білі лисички шукають курчат,
Півники білі на хатах мовчать.

Білі курчата сховались в курник,
Білий у небі стоїть молодик.

Вісім тополь та багато ялиць
Слухають шурхоти білих лисиць.…

В білій куряві усе –
Хурделиця сніг несе,
Крутить, южить,
Метеляє,
У хати всіх заганяє.
А я її не боюся,
Бо з віконечка
Дивлюся.

Дрімає ліс під переметами снігів,
Заснув ведмідь, куняють в норах борсуки…
Лише біжить дрібненька низочка слідів,
Та все між соснами старими навпрошки.
Ходив тут лис. Чи зайця полював,
Чи, може, так чого собі ходив,
Чи, може, самотою сумував,
Що синій

Наметляло, навіяло,
Ще й добряче обсіяло.
Це віхола-кушпела
Прилетіла до села.
В комини похукала,
У двері погрюкала,
За клямки посіпала,
Ворітьми порипала,
Снігу намела
І в поля втекла.

Сніг сріблиться на морозі,
Їдуть зайчики на возі,
А за ними бричкою –
Сірий вовк з лисичкою.
Всі гуртом везуть ведмедю
Діжку липового меду.
Стали. Стукають в барліг.
А ведмідь вже спати ліг.
Натягнув на вуха плед –
Сниться сон

Не ховайся, зайчику,
Бачу, де ти є.
Он стирчить за деревом
Вушечко твоє.

Не прийшов я кривдити —
Я приніс тобі
Листя капустяного
Й моркви на обід.

Бо сніжком засипала
Геть усе зима,
І тобі ж ні крихтоньки
Їсточки нема.

Діти наші, квітоньки,
Хлопчики і дівоньки!
Нум гуртом співать;

Ви тягніть тонесенько,
Буду я товстесенько
Окселентувать:

«Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,

А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.

Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком;

Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,…

Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ганок
І на шлях за ворітьми.

Упаде із неба промінь,
Дим пов’ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків.

Школярі свої гринджоли
З повіток подостають
І …

Там за полем біля річки,
На засніженій горі,
Морозець фарбує щічки
Галасливій дітворі.
До зеленої смерічки
Погомонюють вітри:
— Ну й бо щічки-полунички,
Хоч на блюдечка бери!

Подивилась у вікно —
Лишенько!
Не цвіла вже так давно
Вишенька.
Цвіт, а листячка нема —
Десь сховалось?
— Ні, це з вишеньки зима
Насміялась.

На калині снігурі
Зранку частувались.
Червоніли у дворі
Й зовсім не боялись,
Що Оленка і Тарас,
Олечка й Маринка
Гомоніли: «Це для вас
Ягідки-жаринки.
Як зустрінете весну
Біля хати радо,
Ми калинку не одну
Ще для вас посадим»

Мерзлі ягоди-жаринки
Посміхалися з калинки.
Снігурі посеред віт
Влаштувались на обід.