ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Таємниця скляної гори

Українські народні казки

Десь далеко, аж за сьомим морем, було одне царство. Там жив один цар, котрий мав трьох доньок. А дівчата були такі красні, що людському окові дивитися на них і не дивувати­ся — було неможливо. Не вірю, що на світі могла би знайти­ся хоч одна красна дівка, яка була би їм до пари.
Гей, приходили до тих дівиць-відданиць молоді принци й герцоги, графи й барони. Приходили не просто задивляти­ся і чудуватися з краси трьох сестер, а й сватати їх. Але цар так дорожив красою своїх доньок, що все вигадував причи­ну, хитро і розумно відмовляв женихам, аби лише відкласти віддавання. Словом, ніяк не хотів розлучатися зі своїми красними дівицями.
А недалеко від столиці була скляна гора, і така височезна, що верхом сягала до самого неба. А на тому верху мали пристановище змії-шаркані. Один шестиголовий, другий — восьмиголовий, а третій мав цілих дванадцять голів! Якоїсь ночі всі три змії-шаркані прилетіли у царський палац, укра­ли прекрасних трьох царівен та й понесли на скляну гору, де в кожного змія був дуже красний замок.
Другого дня рано цар і цариця повставали й за звичкою зайшли у світлицю подивитися на доньок. Але, розумієте, не знайшли нікого, бо світлиця була вже порожня. Гей, що тут чинити — царівни пропали! Де вони, куди могли подітися? Ніхто не міг на те відповісти. І цар нараз дав оголосити, що котрі витязі знайдуть його красних доньок, за тих віддасть їх заміж!
Можете подумати собі, як мало бути гірко старому цареві, раз пристав повіддавати доньок — аби лише знайшлися. Та й мати так тяжко зажурилася, що пошкодував би її і поганин.

Коли по всій державі розлетілося царське оголошення, од­разу знайшлися три бідні брати, які прийшли до царя й сказали, що вони знайдуть його принцес. Цар дуже зрадів, бо й ті троє були дуже красні, й пообіцяв їм, що не візьме назад свого слова: якщо знайдуть царівен, то й поженяться на них! Коби лише вдалося їх знайти!
А троє легінів, хоч і з бідної родини, були не простір люди: старший літав, як птах, наймолодший так обертав шаблею, що всіх обеззброював, а третій, середущий, мав нюх, як у пса.
Середущий брат раз-два обнюхав поріг царського палацу І занюхав дівочі сліди. Нюх привів його аж під скляну гору, а там сліди пропали. Троє братів нараз догадалися, що прин­цеси мають бути там, на скляній горі. Тоді старший, брат- літун, каже до молодшого, брата-вояка:
— Ну, братику, сідай мені на плечі, я понесу тебе на гору, а далі — твоє діло. А ти,— наказав середущому брато­ві,— залишайся тут, доки ми про себе не подамо звістку.
Так і було. Двоє легінів вилетіли на верх скляної гори і знайшли три замки, де шили змії-шаркані.
Спершу рушили в палац до шестиголового. Молодший брат зайшов, а старший залишився під дверима. Коли брат- вояк вступив у світлицю, то нараз увидів старшу цареву доньку. Вона дуже зраділа йому, як дізналася, що такий красний хлопець прийшов сюди за нею. Але бідолаха бояла­ся й розтулити рота, бо на дивані, пополуднувавши, спав її господар. Очі дівчини від сліз аж почервоніли, але тепер з радістю дивилися на молодого легіня. А той сміливо піді­йшов до змія, схопив шаблю й одним махом одрубав йому усі шість голів. Потому сказав:
— Ну, принцесо, ви вільні від шарканя, тепер ходіть зі мною. Під дверима чекає мій брат, і він знесе вас із гори на землю. А мені треба іти далі, до другого замку.

Почувши ці слова, царська донька ще більше зраділа і відразу вийшла із світлиці. Там сіла на плечі брата-літуна, і він спустився з нею вниз, передав її середущому братові, а сам спішно полетів назад, на вершину скляної гори.
Тепер двоє братів подалися до восьмиголового змія-шарканя. Молодший брат, котрий був при шаблі, зайшов до пала­цу і нараз увидів середущу доньку із заплаканим лицем. Вона теж зраділа красному легіневі, та боялася так само вимовити слово, лише показувала вбік, що там, па дивані, після смачного полуденку спить її господар.
Легіневі й не треба було нічого казати. Він вихопив шаб­лю, одним махом відтяв тому змієві всі вісім голів, а тоді обернувся до царської доньки і заговорив:
— Ну, принцесо, ви вільні від шарканя. Тепер ходіть зі мною. Під дверима чекає мій брат, він знесе вас із гори на землю.
Гей, як зраділа середуща донька! З великої радості й не знала куди обернутися та куди ступати. Легінь узяв її за руку і вивів до брата. Той посадив дівчину на плечі й спустився на землю, де двоє вже чекали на них.

По сьому старший брат полетів назад, на вершину скля­ної гори, і брати одразу поспішили до палацу третього, дванадцятиголового змія. І тут брат-літун лишився під дверима, а брат-вояк рушив до світлиці. Молодша принцеса плакала й тоді, коли він увійшов. Та ніхто з них не посмів сказати ні одного слова, бо змій на дивані спав солодким сном після смачного полуденку. Легінь вихопив шаблю і так розмах­нувся, що за одним разом дванадцять змієвих голів повідлі­тали геть. Потому взяв дівчину за руку, вивів із палацу і передав її братові-літунові. Той посадив принцесу па плечі та. й спустився із нею на землю.
Тепер старшому братові захотілося відпочити, і він присів перед тим, як полетіти знову на скляну гору за мо­лодшим братом.

Сторінки: 1 2 3

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.9 / 5. Оцінили: 18

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Героїко-Фантастичні казки”
Упорядник – І. Березовський
Видавництво: “Дніпро”
1984 р.

1 Коментар
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: