Так я й знала!

Колись в одному селі жили чоловік з жінкою. Чоловіка звали Коу Toy, а дружину – Me Тхін. Вони були селянами і працювали на своєму полі.
У Me Тхін була така звичка: хто б не починав щось говорити, вона робила вигляд, що вже давно все знає, і завжди заявляла: «Ну звичайно! Я так і знала! Бувало, Коу Toy повертається додому з поля або з села і по дорозі дізнається про щось цікаве. Але тільки-но відкриє рота, щоб розповісти, як Me Тхін тут же перебиває: «Ну звичайно! Я так і знала!

Коу Toy спочатку вирішив: Ну і розумна у мене жінка! Наперед усе знає! Але якось задумав він перевірити її. Дай, думає, подивлюся, чи справді моя Me Тхін все знає, коли каже «я так і знала!». З цією думкою він залишив у полі свій плуг та пару волів, а сам пішов додому.
Коли Me Тхін побачила, що чоловік повертається з поля як ніколи рано, вона вибігла йому назустріч, кричачи за своїм звичаєм:
— Я так і знала, що Коу Toy сьогодні рано додому прийде! А де ж воли та плуг?
Ось тут і вирішив Коу Toy перевірити її.
– Нещастя, Me Тхін! — повів він хитру промову. — Навіть говорити не хочеться! Ти знаєш —щойно воли разом з плугом полетіли на небо.
Me Тхін і тут не втрималася:
— Ну, то я так і знала! Я вже давно помічаю: плуг у нас ніби з якогось особливого дерева, а шкіра у волів ніби червона із золотом. Роги у них стирчать, копита широко розставлені.
Ось тут Коу Toy і зрозумів, якою є його жінка. Розгнівався він і крикнув їй:
– Гей, Me Тхін! Ти хоч би подумала спершу! Невже воли і плуг можуть ось так просто на небо полетіти?! — І ну сварити дружину. Сварить, a Me Тхін все одно своє відповідає:
— Отак я й знала, що ти мене сьогодні будеш сварити! Так я й знала!