Тау-кве, тау-кве

Колись у глухому лісі росло величезне старе дерево. На цьому дереві жили голуби, папуги та інші птахи – усі парами. Лише два мешканці дерева жили поодинці — пугач і велика ящірка.
Голуби та папуги жили дружними сім’ями, виховували дітей та були щасливі. А в самотніх пугача та ящірки сімей не було, жилося їм нудно та сумно.
Якось сімейні мешканці дерева сказали пугачу та ящірці:
– Друзі! Хіба добре жити самому, без сім’ї та дітей? Подивіться на нас! Ми живемо дружно та весело, у нас підростають діти. Вам би одружитися та завести дітлахів – всю тугу як рукою зніме!
Пугач і ящірка піддалися на вмовляння і вирішили одружитися.
Проте сімейне життя у них не ладналося. Пугач весь день спав в дуплі, а вночі кружляв лісом і шукав собі їжу. Тільки на світанку він повертався до жінки і залазив у дупло. А в ящірки були зовсім інші звички: день і ніч вона ховалась у дуплі і вилазила лише вечорами, щоб наловити комарів собі на вечерю.
Пугач зневажав ящірку за те, що вона майже не вилазила з дупла, вважав її лінивою і дурною. Ящірка обурювалася, що пугач ночами кидає її одну і забуває про свою жінку.
Дивлячись на інших птахів, які ночами спали у своїх затишних гніздечках, ящірка думала про те, що після заміжжя її життя зовсім не змінилося. Їй було так само нудно і нерадісно.

Хоча пугач і ящірка жили не так дружно і щасливо, як їхні сусіди, незабаром у них народився син.
Батько з матір’ю дуже любили єдиного сина. А коли він підріс, кожен почав виховувати його по-своєму. Пугач ночами говорив синові:
— Твоя мати дуже лінива, дурна і неохайна. Дивись, не проводь все життя у дуплі, як вона. Краще бери приклад із мене: ночами лети в ліс з друзями-товаришами, шукай собі їжу та гуляй на волі. Пам’ятай, що ти – син пугача і тому повинен кричати як усі пугачі: «Зі-кве, зі-кве!»
А коли пугач полетів, ящірка казала синові:
— Дивись, не поводься, як твій безрозсудний батько, — не вилітай уночі з дому! Як і твоя мати, ти маєш жити гідним життям: вночі і вдень сидіти в дуплі, тільки іноді вибиратися назовні у пошуках їжі. Пам’ятай, що ти син ящірки і повинен кричати, як ящірки: Тау-те, тау-те!
У бідного сина, якого мати навчала одному, а батько — другому, все в голові переплуталося, і він не міг навчитися кричати ні «зі-кве», ні «тау-те».
А коли він виріс, йому довелося дуже важко. Якщо він кричав “зі-кве”, мати сердилася на нього. А коли він кричав «тау-те», то гнівався батько. Тоді довелося йому кричати “тау-кве, тау-кве”, щоб догодити і батькові, і матері.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Бирмы”
Переклад – А. Бурман
Видавництво: “Наука”
1976 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: