Торт на іменини

Йозеф Чапек

У песика завтра іменини, а у киці – день народження.

– Добре було б спекти якийсь торт, але я не знаю, як це робиться, – сказала киця і задумалась.

– Як це робиться? – перепитав песик. – Дуже просто! Треба покласти в торт все найсмачніше. Якщо в нашому торті буде п’ять смачних страв, торт буде в п’ять разів смачніший. Якщо десять, то в десять разів смачніший. А якщо покласти сто, то в сто раз смачніший.

– Я все зрозуміла, – сказала киця. – Давай робити торт.

Вони одягли фартухи і почали готувати. Взяли борошна, яєць і змішали все разом.

– Торт повинен бути солодким. – сказала киця і насипала в тісто цукру.

– І трошки солоним, – сказав песик, додаючи сіль.

– Ще я покладу туди масла і варення. – І киця полізла в шафу за варенням.

– Варення не треба, – промовив песик. – Я не люблю варення. Краще покладемо сирки. Сирки я дуже люблю!

І вони додали кілька сирків.

– Щось виходить не надто жирно! – вигукнула киця. – Чи не покласти трошки копченого сала?

– Давай, давай, салом торта не зіпсуєш. А про горішки ми мало не забули! – І песик насипав в тісто горіхів.

– Напевно, добре б і огірків? – сказала кішечка і додала огірків.

– І побільше кісток! – закричав песик. – Що це за торт без кісток.

– Але ж мишей я люблю більше, – згадала киця. І, піймавши чотирьох мишок, теж засунула їх в торт.

Потім виявилося, що вони забули найголовніше – збиті вершки. Довелося покласти цілий горщик вершків.

– І трошки цибулі.

– І шоколаду.

– І ще часнику!

– А родзинок? І гусячих шкварок.

– Кориці б не забути.

– І курячих потрухів!

Все це перемішали. Торт вийшов завбільшки з величезне колесо.

– Ось це торт! – зраділи песик і киця і посадили торт в піч.

А в печі торт як почав вирувати, кипіти, та шипіти, та потріскувати і смажитися, і паритися, і булькати. А запахло так, ніби старі ганчірки підгоріли.

– Ах, що за торт, – шепотіла киця, – смакота!

– У мене слинки течуть, – бурмотів песик.

Коли торт спікся, друзі витягли його з печі і поставили перед дверима студити.

– Знаєш, що я придумав? – сказав песик. – Наш торт такий величезний, що не зле б покликати в гості знайомих дівчат. Тоді це буде справжнє свято.

– Але спершу приведи себе в порядок, – наказала киця. – Знову одне вухо у тебе дивиться вгору, а друге – вниз.

Пригладивши вуха, песик взяв кицю за лапку, і вони побігли за дітьми. А в цей час повз проходила величезна зла собака. Відчувши запах торта, собака вирішила поласувати. А як почала їсти, то вже не могла зупинитися. Взяла та й з’їла весь торт до останнього шматочка. А на закуску випила цілий бідон води.

Тут песик з кицею повернулися разом з дівчатками. Дивляться, а торта немає. Ось так історія!

А під кущем лежить величезний пес і голосно стогне:

– Ой, як живіт болить! Ой, як крутить! Що було намішано в цьому торті?

– Так тобі і треба! Не треба було що їсти чужий торт! – сердито сказав песик.

– Знаєш, і нам було б недобре від такого торта! А для дівчат він і зовсім не підходить.

– Але мені так хочеться їсти, – заскиглив песик. – Я прямо отут з голоду …

– Це нічого, – сказали дівчата. – Ходімо до нас, ми вас почастуємо смачним обідом.

І дівчатка нагодували їх супом і картопляними кнедликами. Що й казати, це був справжній іменинний обід!

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 13

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Приключение пёсика и кошечки”

Видавництво: “Детская литература” , 1972 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: