ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Тортик для котика

Татуся Бо (Тетяна Комлик)

У руденької Маринки є найкращий друг у світі — котик Марчик.

У нього такий же як і в Маринки рудий хвостик, зелені оченята і весела вдача. Що вони разом тільки не витворяли: і ходили в похід до бузкового гаю, і залазили разом на най­вище у дворі дерево. А яке полювання за сірою пір’їнкою у них було!

Марчика Маринці приніс тато. Він побачив котика, який самотньо плакав на вулиці. Тато пожалів малюка, загорнув його в шарфик і приніс доньці. З того часу вони завжди разом. Якось Маринка вирішила організувати Марчикові день народження.

— Мамо, — оголосила вона за сніданком, — скоро у Марчика день народження. Нам терміново треба органі­зувати гарне свято.

— Отакої, — здивувалася мама, — і що ж має бути на святі?

— Ми покличемо Марчикових друзів: кішечку Нюсю із сусідньої квартири й песика Бомчика. А ще прийде моя подружка Ліза з хом’ячком Лапчиком. Ми весело гратимемося, а потім — їстимемо смачний тортик.

— Доню, ти ще й тортик для Марчика хочеш при­готувати?

— Обов’язково. У мене ж був, і у Лізи був, і в Марчика буде. Мамо, ми маємо десь знайти тортик. Де вони ростуть?

— Моє маленьке щастячко, — засміялася мама, — тор­тики народжуються в чарівній країні, і ми туди обов’язково поїдемо. От просто завтра!

— Ура!!! А там будуть шоколадні? А ванільні? А з мо­розива? А з полуничками? А марципанові? Що, і навіть величезні торти там є? Це неймовірно!

Маринка весь день мріяла, як побачить чарівний край, де народжуються тортики! Дівчинка ледь дочекалася наступ­ного ранку. Навіть вночі їй снилися дивовижні пригоди в чарівній країні тортиків.

Вранці Маринка лишила котика вдома бавитися із со­нячними зайчиками і гумовою рибкою, а сама поїхала з мамою в подорож.

Сонечко ласкаво зазирало у вікна автомобіля, на узбіччях Маринка постійно помічала цікаві дороговкази: то пишні золотаві ті­стечка вказували ягідкою на шапочці «до тортиків уже недалеко», то желейні ведмедики закликали їхати в со­лодкий світ.

Аж от Маринка побачила справжній казковий будинок. На вході ніжним рожевим кремом було написано «Будинок солодких мрій», а поряд висіло оголошення: «Щоб потра­пити до будинку, надкусіть цукерочку!»

Поряд із будинком розкинувся великий сад, там росли 2 цукрові квіти, на деревах висіли желейні цукерочки, навіть трава тут була зі смачного крему, а галявини були вистелені бісквітами. Маринка відкусила цукерочку біля дверей, і вона розсипалася в ротику мільйонами іскорок смачнючих смі­шинок. Тієї ж миті двері відчинив дивовижний ведмедик. Усе його тіло, та навіть товстенький животик, був зроблений з малинового желе.

— Доброго дня, солоденькі! Ви до кого?

— Ой, — здивовано зойкнула Маринка, — ми з мамою приїхали за тортиком для нашого котика. Покажіть нам, будь ласка, великі й маленькі, солодкі й пухкенькі тортики.

— Тоді вам потрібна наша чарівниця — пані Тортуся. Заходьте.

Маринка з мамою увійшли в «Будинок солодких мрій».

— Мармеладику, хто там? — з дверей у кінці зали ви­пурхнула… справжня чарівна фея. З її тоненьких прозорих крилець сипалася різнокольорова цукрова пудра.

— Пані Тортусю, тут до вас гості: зеленоока панночка і її гарна мама.

— Бачу – бачу – розсипався голос феї дрібними цукерочками по всій залі. – Я вас уже зачекалася. Вітаю у чарівній країні смачнючої смакоти! Тут народжуються  торти й тортики, пироги й тістечка, пампушечки й круасанчики й усі найсолодші у світі цукерочки!

— То ми у справжній казці?

— Так, маленька пані, вітаю у найсолодшій казці! Ведмедику, веди гостей у нашу цукерню!

Фея затріпотіла цукровими крильцями і вилетіла із зали.Мармеладовий ведмедик, кумедно кланяючись гостям, припрошував:  « Прошу гарних панночок до солодких пригод!»

І справді, за дверима з кольоровою солодкою присипкою була велика зала, де пані Тортуся пурхала від столу до столу.

Підійшовши ближче, Маринка побачила, що за кожним столом казкові тваринки готували всілякі смаколики. За першим – велика рожева мармеладова ведмедиця в гарному фартушку робила малесенькі цукерочки: желейних ведмедиків, жабок і сонечок. У неї так просто це виходило: у величезному тазі вона змішувала цукор, желатин і яскравий сік, а потім цей розчин розливала у формочки.

Пані Тортуся де й узялася! Варто було феї змахнути над столом ручками, як желейні цукерки були готові!

— М – м – м, – заплющила від задоволення очі Маринка, смакуючи жовтогарячою жабкою, що була зі смаком апельсинчика.

Та ледь Мариночка відкрила примружені очі, тієї ж миті побачила за сусіднім столом серйозного зайця у фартушку і рукавичках.  Стріпуючи вушками від задоволення, він готував шоколадні цукерки.

— Зайчику – зайчику, я так люблю цукерочки з шоколаду із лісовими горішками. А їх легко зробити?

— Легко! Для такої гарної дівчинки й поготів. Сьогодні зранку білочки принесли мені свіжих лісових горішків. Змішаємо шоколад, масло, какао й цукрову пудру, щоб утворилася спеціальна паста. У казанчику зваримо з какао – бобів справжній смачний шоколад.

Візьми горішок, гарненько обмаж його шоколадною пастою, тепер скачай кульку і дай її мені. Цукерочку я настромлю на спеціальну виделочку й поллю її гарячим розтопленим шоколадом. Ти любиш шоколад?

— Угу, – тільки й змогла промовити захоплена Мариночка, заворожено спостерігаючи за народженням цукерки.

— Та – ак, полили й остудили, а тепер знову поллємо і знову дамо охолонути. Ось яка гарна цукерочка вийшла. Залишилось додати трошки чарів, – сказав зайчик і голосно заспівав цукеркове заклинання:

Шоко – моко – цукеронька

Молоко дає корівонька.

Шоколад дають боби,

Все смачніє навкруги!

— Нумо, куштуй!

Мариночка обережно поклала цукерочку до рота… Шоколад миттю розтанув, під м’якою помадкою чатував хрусткий горішок. Такої смакоти Мариночка не куштувала ніколи.

— Маринко, дивися, солодкі півники,- Маринчина мама показувала на сусідній стіл. Там барвистий півник виготовляв льодяники на паличці.

— Що бажають гарні пані? Можу запропонувати малинового півника або веселкову цукерку.

— А може, дорогенькі, ви бажаєте чарівне жовте сонечко, його облизувати не переоблизувати!

— Мамо, покуштуємо півника! – попросила Маринка. Мама не могла відмовити, адже не кожен день доводиться побувати в солодкій казці.

— Отже, малиновий півник! Для нього нам необхідно розчинити цукор у соку. Візьмемо трішки лимонного й малинового соку й додамо крапельку води, тоді варимо – варимо, а коли загусне, заливаємо в спеціальну формочку, встромляємо паличку й чекаємо – чаруємо:

Раз, два, три –

Солодкий півник кукурі!

Над формочкою здійнялася  хмарка різнокольорових іскорок, і в яскравих крильцях півника опинилася блискуча червона цукерка. Мариночка подумала, що хотіла б лишитися тут назавжди, аж ось до них підійшла пані Тортуся.

— Мариночко, ходи за мною, ми сьогодні приготуємо з тобою надзвичайно красивий і смачний тортик! Адже якщо у особливого друга день народження, потрібно приготувати незвичайний торт.

— Пані Тортусю, нам потрібен чудовий тортик для мого найкращого друга. У нього день народження.

— Мариночко, у нас є всі можливі у світі тортики: буденні, до обіднього чаю, великі, пишні, святкові…

За розмовами вони дійшли до тортикової зали. Те, що там відбувалося, важко описати звичайними словами. Чарівні курочки несли для тортиків золоті яєчка. Казкові корови давали смачне солодке молочко.  Смішні мавпочки варили шоколад. Лисички прудко збивали крем. Вовчики слідкували за вогнем у пічці, а пухнасті левенята, фиркаючи в хмарці борошна, місили тісто.

— Ось тут, Мариночко, ми й готуємо неймовірно солодкі, легкі, мов хмариночка, тортики.

— Пані Тортусю, а як тортики стають схожими на високу башту?

— Якнайпростіше, дорогенька, потрібно знати чарівний секрет. Тортики складаються із пухких коржів і ніжного крему, а ще різних смачнючих прикрас. Для того щоб зробити тортик – башту, треба спекти кілька коржів різних розмірів. Ось ти, Маринко, які тортики любиш, з ніжним і м’яким тістом чи з хрусткими і тоненькими кожами?

Маринка було замислилася, але хутенько відповіла:

— Я люблю з ніжними, мов хмарки, коржиками, жовтенькими, котрі пахнуть цукерками, або коричневими, що пахнуть шоколадом.

— От і добре, ці коржі називаються бісквітами. Саме з них і роблять високі й гарні святкові тортики. Коли в торта два – три яруси, то коржі кладуть один на одний. А ось коли треба зробити особливо високий торт, потрібно змайструвати міцну конструкцію, а вже на неї викласти башту з маленьких тортиків.

— А чи можна приготувати малесенький тортик? – поцікавилася Маринка.

— Звичайно, такі тортики називаються тістечками. Ти любиш тістечка?

— Так, мама іноді готує мені тістечка: вона прикрашає маленькі кексики пишною шапочкою із солодкого крему.

— А які тортики любить твій друг? – спитала пані Тортуся.

— Ой, – розгубилася Мариночка, – Марчик любить….він любить сметанку, сирок і рибку.

— Тортиків з рибки не буває, – дзвінко розсміялася Тортуся, – що ж це у тебе за друг такий?

— У нього м’якенькі лапки, пухнастий хвостик, рожевий носик і він так смішно каже «Няв». Мій друг – найкрасивіший руденький котик.

— Друзі, – покликала помічників пані Тортуся, – сьогодні в нас особливе завдання. Ми готуватимемо тортика для найкращого руденького котика. Впораємося?

— Аякже, – сказали дружно вовчики.

— Так – таки – так, – заходилися курочки.

— Бу-у-удуть на тортику ніжні вершки, – промукала корова.

— Усе зробимо як треба, – відзвітували лисички.

І закипіла в майстерні робота.

— Іди сюди, ближче, допоможеш приготувати мені чарівний бісквітик.

— А як його готують? Може, він росте на деревах? А може його дістають з полички?

— Люба Мариночко, бісквітики випікають у пічці із тіста, а тісто роблять із найсмачніших у світі яєць, цукру і найніжнішого борошна. Треба взяти яйця від наших золотеньких курочок, акуратно їх розбити посередині й відділити жовтки від білків. Жовтки покласти в одну мисочку, а білки в іншу.

Потім до жовтків треба додати цукор і гарно їх збити, поки цукор не розчиниться. Затим туди слід підмішати пухке борошно, а тоді міксером перетворити білки на велику хмарку, і тільки потому хмарку можна обережно додавати до тіста. Після цього я дістаю чарівну паличку, і пускаю чари, щоб бісквіт підійшов і став високим і ніжним, як та хмариночка.

А коли вовчики гарно розпалять пічку, я поставлю туда тісто в формах, і ми чекатимемо, співаючи чарівних пісень. Чекати недовго: щойно по залі полине смачний запах, значить чари наші подіяли, і бісквіт готовий. Відчуваєш, як пахне? Ще трішечки, і все.

Пані Тортуся, дістала з пічки два рум’яні ароматні коржі. Один великий, а другий менший. То і був бісквіт – основа смачного тортика.

— Поки коржі вичахають, ми приготуємо крем. Який крем любить твій друг?

— Не знаю…. мабуть, із сонячних зайчиків і сметани.

— Крем, люба, робиться із кількох продуктів: їх гарненько змішують між собою, іноді варять, а тоді мастять тортики. Можна взяти густі вершки, додати до них цукрової пудри, кілька крапель чарівного ванільного еліксиру і швидко збити. Ось бачиш, утворилася ніжна запашна хмарка крему.

Або ж ми можемо взяти масло, шоколад, молоко і приготувати шоколадний крем. Якщо в гаряче молоко влити яйця, збиті з цукром, а потім додати масла й трішечки поварити – то вийде смачний заварний крем. Якщо ж твій котик любить сметанку, то приготуємо дуже корисний і смачний крем зі сметанки. Корівко, даси нам смачної сметанки?

— Та – а – ак, – відповіла корівка і дала Тортусі молочка, з якого утворилася сметанка. Тортуся додала в сметанку цукрової пудри, трішки ванілі, крапельку чарів, і утворився смачний крем.

Коли коржі охолонули, Тортуся розрізала їх вздовж і просочила смачним малиновим сиропом, щоб вони стали ніжні і вологі. Потім по черзі мастила коржі кремом.

Іноді вона додавала між коржами смачні сюрпризи – горішки або цукати. Мариночка зачаровано дивилася на це диво. І ось нарешті перед Мариною високою баштою виріс тортик. Але чогось не вистачало…..

— Пані Тортусю, – розгубилася Маринка, -щось тут не те….Необхідно прикрасити тортик. Треба, щоб на ньому була гарна рибка і хвильки з боків.

— Так Мариночко, зараз усе зробимо. Спочатку обережно обмастимо боки тортика густим кремом із вершків, викладаючи їх хвильками. А потім зробимо смачну рибку.

— А з чого ми зробимо рибку?

— Зі смачного й солодкого пластилінчику.

— А хіба буває їстівний пластилін?

— Звичайно. Ми його зробимо самі – розтопимо шоколад і додамо туди рідкого меду, а потім гарно – гарно вимісимо, пустимо трішки чарів і готово! Якщо пластилінчик робиться з білого шоколаду, то потім його можна буде трішки підфарбувати – кілька крапель морквяного соку допоможуть зробити рибку золотою. Отже, ліпимо пальчиками гарну рибку.

Потім зверху на торті малюємо кремом хвильки і вкладаємо рибку. У нас залишився пластилінчик, тому можемо зробити ще морську зірочку та краба, щоб прикрасити тортик знизу.

На столі стояв справжній витвір мистецтва – по білих мов хмари, хвилях пливла яскрава рибка, а збоку ніби на морському дні, виблискувала морська зірка і краб з величезними клешнями.

— Мамо, мамо – раділа Мариночка, – ти тільки поглянь, яка краса!!!

— Нехай ваше свято буде смачним! Приходьте ще!

— Дякую!

Мариночка з мамою везли додому дивовижний торт.

Наступного дня до Маринки прийшли гості, усі вітали Марчика з днем народження, дарували йому іграшки й не могли намилуватися гарним тортиком. Марчик, як і всі чемні котики поважно сидів біля столика й тільки пишні вусики вимащені в кремі, та цяточки на носику говорили про те, що котик уже поласував тортиком.

— Мур – няв! – подякував котик Маринці.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 28

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Тортик для котика”
Татуся Бо (Тетяна Комлик)
Видавництво:”Віват”
м. Харків 2017 р.

2 коментарі
  • Наталія
    16.05.2022 22:32

    Чудова казочка!!!

    0
    0
  • Наталія
    17.05.2022 22:18

    Дуже смачненька й солоденька казочка!!! Моїй Маринці та й мені вона дуже сподобалася!

    0
    0
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: