Три бики

Один був та двох не було.
Давним-давно в одного селянина було три бички: чорний, бурий і плямистий. Бички росли, росли і стали биками. Ось тоді вони й задумалися.
— Якщо ми залишимося у господаря, — думали вони, — то незабаром він одягне на нас ярмо і ми тоді оратимемо землю і тягатимемо вантажі до самої смерті. Давайте втечемо в ліс. Там нам буде ситно та привільно.
Втекли бики від господаря в ліс, але не довго вони раділи.
Напали на них десять левів. Та бики не піддалися їм.
Стали на високому місці спиною один до одного, виставили роги, і леви не наважилися наблизитися до них. Тоді один розумний лев сказав своїм товаришам:
— Навіщо нам тут голодувати вдесятьох? Ідіть ви краще на полювання, а я залишусь один і випробуватиму силу трьох бугаїв.

Дев’ять левів пішли своєю дорогою, а десятий, розумний, сховався в густій траві. Коли бики стали пастися, вони натрапили на цього лева і здивувалися.
— Чи не нас ти виглядаєш, бідолахо? Подумай, чи нам страшний один лев, якщо нас не здолали десять?
— Де вже мені полювати! – заголосив цар звірів. – Брати леви прогнали мене від себе. Вони кажуть, що я найнезграбніший та найслабший лев. Якщо ви не погребуєте, візьміть мене нещасного до себе, і я буду вашим четвертим братом.
Бики зраділи. Добре мати брата лева. Побраталися вони з левом і зажили ще краще.
Тепер вони не тулилися одне біля одного, а розходилися . Їх захищав від ворогів брат лев. А братик лев чекав свого часу.
Привів він одного разу плямистого бика до бурого і показав на чорного бика, який пасся вдалині.
— Брати мої, подивіться, яким зарозумілим став чорний бик. Він пасеться на самоті і не помічає нас. Чи не час його провчити?
— Ти правий, братику лев. Чорний бик загордився. Іди провчи його, — погодилися бики.

Кинувся лев на чорного бика розірвав його на шматки і з’їв. Минуло кілька днів, і прийшов лев до плямистого бика.
– Братику мій! – сказав він йому сумним голосом. — Подивися на бурого бика. Він веде себе точнісінько, як чорний, обганяє тебе, вищипує кращу траву. Чи не час його провчити?
З’їв лев і бурого бика, а коли зголоднів, прийшов до плямистого.
— Ну, дурненький мій братику, іди сюди, тепер я тебе покараю і з’їм.
— Тобі нема за що мене карати, братику мій. Я пасусь за всіма правилами, не забігаю вперед і, до того ж, хіба може брат з’їсти брата?
– Дурню ти, дурню! – засміявся лев. — Хіба може той, хто їсть м’ясо, бути братом того, хто щипає траву? До того ж, я цар звірів! І найкращий мисливець серед левів. Ти повинен погодитися зі мною: те, що не змогли зробити десять, зробив я один — з’їв трьох бугаїв.
Втім, останніх слів плямистий бик уже не почув.