TOU

Три добрих поради

Португальські народні казки

Відслужив солдатів королю. Відслужив усі чотири роки. Хоч небагато платили солдатові, не з порожнім гаманцем зібрався в дорогу до дому. Чотири роки вина не пив, чотири роки тютюну не курив: всі гроші на господарство відкладав. На війні гроші ні до чого, а вдома завжди знадобляться.
Надів на плечі наплічник, затягнув тугіше ремінь – хоч зараз у похід. Зайшов до старого знайомого попрощатися.
А старий, що любив солдата, як рідного сина, сказав:
– Відповідай на прощання, що тобі дорожче – гроші, які ти зібрав на службі, чи три добрі поради.
– Гроші у господарстві потрібні, як кров, – відповів солдат. – Потрібно і хату підлатати, і бика купити – поле орати. Як повернуся до молодої жінки без грошей?
Старий засміявся:
– Гроші можуть вкрасти по дорозі, а моїх порад ніхто не забере.
– Які ж це поради?
– Дуже добрі, мій друже: краще грошей у дорозі знадобляться.
– Гаразд! – погодився солдат. – Я завжди вірив тобі і зараз повірю! – І віддав старому всі свої заощадження.
– А тепер слухай, – почав господар. – Ось моя перша порада: не ходи стежкою, а ходи завжди великою дорогою.
– А яка ж друга порада?
– Не ночуй у домі разом з багатим.
– І цю пораду запам’ятаю.
– Запам’ятай і третю: ніколи не суди про людей з першого погляду.
Став солдат прощатися, а господиня, жінка старого, винесла на тарелі пиріг і поставила на стіл перед солдатом:
– Візьми, синку, на дорогу.

Подякував солдат господарям, взяв пиріг і пішов. Іде, пиріг у руці тримає, думає: «Добрий пиріг, але буде ще смачніше, якщо до дому донесу, разом із дружиною з’їм. Нехай і вона міським пирогом поласує».
Так подумав солдат і вийшов на королівську дорогу.

Наздоганяє його погонич мулів. На мулах поклажа: на одному – глеки з оливковою олією, на другому – килими. Хоче цей товар продавати в селі. А до села ще далеко. Розговорилися. Все про себе розповів солдат. Ідуть – розмовляють. Ліворуч – поле, а праворуч ліс. Через ліс стежка.
— Ходімо стежкою, — сказав погонич, — скоріше дійдемо до села.
– Ні, – відповідає солдат, – ти як хочеш, а я піду великою дорогою.
Попрощалися. Пішов погонич з мулами прямісінько через ліс, а солдат пішов великою дорогою – тільки надвечір дістався до села. Дивиться – вибігає з лісу погонич. Один біжить, без мулів та кричить: напали в лісі на нього розбійники мулів, і товар – все забрали!

“Перша порада допомогла мені”, – подумав солдат. Пішов далі. Надвечір дійшов до корчми; втомився – настав час відпочити з дороги.
Заходить: сидить за столом якийсь проїжджий. Одягнений багато, за все золотом платить.
– Сідай зі мною, – каже солдатові. – Грошей у мене багато, пригощу!

Хоч і голодний був солдат, відмовився: згадав другу пораду старого – не ночувати з багатієм під одним дахом. Пішов далі. Тільки до ранку дійшов до другого села.
Ще й не розвиднілося, а селяни всі на ногах.
– Що трапилося?
– Бандита шукають!
– Якого?
– Убив він уночі багатого старого в корчмі. Вкрав мішок з грошима!
«Ну, – подумав хлопець, – добре, що я з багатієм ночувати не лишився! Не погано порадив мені старий. Подивимося, що далі буде!
Нагодували його селяни хлібом з овечим сиром. Пішов своєю дорогою солдат. До рідного дому вже недалеко.

Іде, думає: «Здивую жінку. Чотири роки чекала, а я тут як тут! Не пішов у двері, а з двору зайшов – зазирнув у віконце. Дивиться – а в хаті чужа людина! Якщо чужий – значить, злодій! Солдат був молодий, жартувати не любив. Вихопив ніж – і стрибнув у вікно. Замахнувся ножем, та згадав третю пораду старого: не судити про людей на перший погляд. Кинув ніж і сказав чужому:
– Хто такий?
А в цей час заходить жінка:
– Доброго дня, Жуан! Як ти вчасно прийшов! Тепер маю подвійну радість. Це мій рідний брат: учора повернувся він з Бразилії!
Обнялися і сіли за стіл.
“Ну, – подумав солдат, – допомогла мені і третя порада доброго старого”.
Він розповів жінці та її брату все, як було, і почав пригощати їх пирогом. Хотів розділити його на три частини, а ніж не ріже: щось тверде у пирозі. Розламали, а там усі гроші, що зібрав солдат за чотири роки.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 25

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Птица-Правда”
Іспанські і португальські казки
Переклад – Т. Шишлової
Видавництво: “Детская литература”
Ленінград, 1980 р.

1 Коментар
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: