Три мости

Давно колись у провінції Кінукі жив собі парубок, непросипущий п’яниця. Рідний дядько вболівав за нього і безперестану дорікав йому, але марно — парубок і вдень і ввечері сидів у шинку.

Якось дядько подався в сусіднє село. Коли переходив місток через річечку, побачив у воді щось темне. То була людина. Пожалів її дядько, витяг із води, дивиться — аж то його безталанний небіж.

— От бачиш, до чого ти докотився! А я ж тебе попереджав: покинь пити! Якби я тут не йшов і не витягнув тебе, ти був би вже на тамтому світі.   Невже  ти  цього  не  розумієш? — почав  вичитувати  йому  дядько.

— Дядечку, вся біда в тому, що сьогодні я недопив! — відповів небіж.

— Що ти мелеш! — вигукнув розгніваний дядько і схопив небожа за барки.

— Не сердьтеся, дядечку! Я завжди випиваю літр, і тоді цей місток мені в очах троїться. Я вибираю середущий і безпечно проходжу по ньому. А сьогодні в мене забракло грошей, і я випив удвічі менше. Тож місток у моїх очах подвоївся, а не потроївся. Я розгубився, не знав, на який ступити — от і впав у воду.

Кажуть, дядько теж розгубився і не знайшов слів  для відповіді.