Ціна байдужості

Африканські казки

Одного ранку стара Н’Ту пряла в своїй хатині бавовну. Біля її ніг весело палахкотів вогонь, а поруч дрімав білий кіт.

Раптом зі стелі хатини впали дві ящірки. Вони зчепилися в клубок й аж шипіли з люті, кусаючи одна одну. Бійка точилася не на життя, а на смерть. Кіт, побачивши це, попрохав стареньку Н’Ту розняти розлютованих ящі­рок.

— Котику,— відказала стара Н’Ту,— не можу я кинути роботу через двох звіряток, які вирішили погратися. Мені треба прясти бавовну.

Стурбований кіт вибіг надвір і побачив козу, яка мирно скубла тра­вичку.

— Кізонько-сестричко, у хатині старенької Н’Ту дві ящірки б’ються на смерть. Чи не могла б ти розняти їх? — запитав він.

— Котику-братику,— відказала коза,— яке мені діло до тих ящірок? Батько й мати казали мені, що тому, хто часто втручається у сварки молод­ших, колись доведеться відповідати перед старшими.

Побіг кіт далі. Він летів, як стріла, і незабаром опинився в чагарях. На галя­вині побачив корову, яка паслася окремо від череди.

Підбіг до неї та й каже:

— Корівко-сестричко, у старенької Н’Ту дві ящірки б’ються так, що аж луска з них летить. Зглянься, якщо твоя ласка, помири їх.

Корова хитнула головою так, що кіт ледве встиг відскочити від її рогів. Тікаючи, він почув, як корова бурчала:

— Нікчемна кицька! Не вистачало ще мені рознімати оскаженілих ящірок! Хай гризуться, хай зжеруть одна одну, яке мені до того діло?

Та кіт не втратив надію і побіг до сусіднього села, в якому жив вождь громади.

Спинився він біля прекрасного вороного коня-скакуна вождя.

— Прекрасний коню, в хатині старенької Н’Ту на смерть б’ються дві ящірки. Може, поки не пізно, ти побіжиш туди і рознімеш їх?

— Котику-братику,— відказав кінь,— у ящірок немає розуму, а тому вони можуть зрозуміти, що велить здоровий глузд. А якщо так, то чого мені бігти й рознімати їх?

Побіг кіт далі. Серед сільських хатин він відшукав великий буди­нок вождя. Не звертаючи уваги на гавкіт собак, наблизився до володаря і сказав:

— О володарю, у сусідньому селі гризуться дві оскаженілі від люті ящірки. Вони напевно загинуть, якщо ти не пошлеш туди вояків розняти їх.

— Слухай, котику, я люблю тебе так само, як і своїх собак. Ящірки, зви­чайно, теж корисні тварини, але, якщо вони загинуть, нічого від того не змі­ниться в світі. Вертайся краще додому і не метушись.

Кіт знехотя подався назад у село і там побачив, що хатина старої Н’Ту згоріла дотла. Пізніше він довідався, що ящірки штовхнули кошик з бавовною у вогонь. Стара Н’Ту поспіхом схопилася на ноги і зачепила го­ловешки. Жар посипався на одежу та хатнє начиння. Марно старенька на­магалася погасити вогонь. Від диму у неї запаморочилась голова, і вона зне­притомніла. Вогонь перекинувся на солом’яну стріху, і хатина невдовзі пере­творилася на вогняне пекло, яке не вдалося погасити водою. Отак загинула стара Н’Ту.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Переклад – О. Букреєва

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: