TOU

Цуценя Сем, або вкрадене щастя

Голлі Веб

Проте дівчинка не могла заборонити братові грати із Семом. Вона навіть раділа, що малюк не страждає на самоті, але все одно сподівалася, що він хоч крапельку за нею нудьгує!

Сем розгублено блукав по хаті. Він уже давно не бачився з Емілі. Вона й раніше йшла, але ненадовго. Вчора дівчинка докладно йому пояснила, що таке школа, і обіцяла повернутися, але цуценя нічого не зрозуміло.

Сем обнюхав диван – раптом Емілі під ним ховається? Але там знайшлися тільки пух та кубики «Лего». Малюк пчихнув і вибіг у коридор. Там йому дорогу перегородили сходи. Він поки що не вмів підніматися сходами. Може, Емілі нагорі? Ні, зазвичай вона бере його з собою, коли піднімається до своєї кімнати.

Цуценя заскавуліло і з надією гавкнуло, але Емілі не озвалася. Сем опустився на задні лапки і поклав голову на сходинку: він втомився від пошуків. Йому подобалося грати з Джеком, але цуценя хотіло побачити Емілі. До неї він був особливо прив’язаний.

Емілі застрибнула на ганок і озирнулася. Що мати з Джеком все ніяк не дійдуть? Доведеться чекати. Дівчинка зітхнувши відклала шкільний наплічник, присіла й зазирнула в отвір для листів, сподіваючись роздивитися через неї Сема.

Ой, а ось і він! Лежить біля сходів і міцно спить.

– Емілі, що ти робиш? – Здивувалася мама. Вони з Джеком уже йшли дорогою до будинку.

– Дивлюся на Сема. Він такий милий, коли спить.

Вони тихенько відчинили двері і навшпиньках зайшли всередину.

– Тс-с … – Мама приклала палець до губ: Джек все ще радісно про щось белькотів.

Сем почув клацання, коли двері відчинилися. Він підстрибнув і радісно загавкав. Емілі повернулася! Цуценя почало бігати навколо неї, стрибати і пищати, щоб вона зрозуміла, який він радий її бачити!

Емілі взяла його на руки, і Сем облизав їй ніс і щоки.

Дівчинка поцілувала його в чоло і погладила м’яку золотисту шерстку.

– Я не можу його втримати, він так сильно махає хвостом, – зі сміхом сказала вона.

– Схоже, він за тобою сумував, – зауважила мама, схиливши голову набік.

Емілі посміхнулася. Їй не хотілося, щоб Сем сумував, але приємно було знати, що йому її теж не вистачає.

Незабаром Сем підріс і батьки дозволили Емілі ходити з ним на прогулянки. Цуценяті і дівчинці вони дуже подобалися! Ось тільки Сем не міг стримати свого захоплення: він без кінця гавкав, стрибав і до кінця прогулянки так втомлювався, що Емілі доводилося нести його додому на руках.

– Мабуть, Сему не завадили б заняття з дресирування, – зауважив тато після особливо втомливої недільної прогулянки. Сем перебирав лапками уві сні – мабуть, йому снилося, що він мчить за білкою: сьогодні в гонитві за цим милим звірятком цуценя закрутило навколо Емілі повідець, і дівчинка впала на землю.

Емілі кивнула, але вигляд у неї був схвильований.

– А вони дуже складні?

– Не лякайся, я не пропоную вчити його стрибати через кільце, як у цирку. Я маю на увазі основи: як добре поводитися, не натягувати повідець, сидіти, чекати і тому подібне.

– О… – Емілі засяяла.

Таке дресирування піде цуцику на користь! Сем чудовий, і гуляти з ним – одне задоволення, але він її сильно втомлює.

Тато з’ясував, що по суботах у місцевому парку проводяться заняття з дресирування собак. Навчання починалося зранку, і вони з татом могли ходити туди удвох. Емілі вже зрозуміла, що складним вправам цуценя вчити не будуть, і тепер з радісним хвилюванням чекала на початок занять. Вона вмовила маму купити пакетик собачих ласощів, щоб нагороджувати вихованця за послух.

Джек дуже образився, що його із собою не беруть. Мама пообіцяла розважити його чимось особливим, але малюк все одно закотив істерику в суботу вранці.

Емілі відчула докори сумління. Адже Джек теж дуже любив цуценя!

– Може, підемо всі разом? – спитала вона тата, коли вони йшли стежкою до воріт. Джек спостерігав за ними із вікна. По його щічках текли сльози.

Тато похитав головою:

– Ти дуже добра дівчинка, Емілі, але я не можу з тобою погодитися. Джек ще зовсім дитина. Ці уроки потрібні нам більше, ніж цуценяті: ми вчитимемося виховувати Сема. А твій братик буде без кінця базікати і відволікатиме всіх від заняття. Ні ми, ні Сем не зможемо зосередитись!

Емілі засміялася. Звичайно, тато мав рацію. Але ніщо не завадить проводити вечірні заняття в саду разом з Джеком і показувати, чому вони навчилися!

Парк знаходився неподалік будинку, але навіть така коротка прогулянка вимотала дівчинку. Сем ходив не інакше, як зигзагами і натягував повідець. Так, дресирування йому б не завадило!

***

На щастя, жінка-інструктор виявилася доброю та привітною. Люсі з упевненістю сказала, що цуценя неодмінно всьому навчиться.

– Ви починаєте його дресирувати змалку, і це правильно. Песик у вас чудовий, – сказала вона, погладжуючи цуценя по голові. Люсі вважала, що займатися з Семом повинна сама Емілі, а татові краще стояти осторонь і приходити на допомогу, якщо це буде потрібно. – Виховувати цуценя належить господареві, – пояснила інструктор. – Інакше малюк заплутається.

Емілі не терпілося показати мамі та братику, чого вони з Семом навчилися на сьогоднішньому занятті, і все-все їм розповісти, але вдома з’ясувалося, що Джек і чути нічого не хоче.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Щенок Сем или Украденное счастье“
Холли Вебб
Видавництво: “ЭКСМО”
2018 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: