TOU

Цуценя Сем, або вкрадене щастя

Голлі Веб

Багато продавців погоджувалися, але у результаті мамі Емілі так ніхто й не подзвонив. Емілі наклеїла оголошення у школі та розповіла учням і вчителям про пропажу. Її подруги взяли кожна по оголошенню і наклеїли на вікна своїх будинків.

Незважаючи на всю цю метушню, тиждень тягнувся цілу вічність. Поліцейський обіцяв негайно повідомляти їм важливі новини про розслідування, але сам, зважаючи на все, не вірив, що цуценя ще можна знайти. Сем ніби розчинився у повітрі. Емілі це не зупиняло. Вона не збиралася здаватися, адже кожна річ у будинку нагадувала їй про улюбленого песика. Його миска, червоний повідець, кошик…

У суботу тато відвів Емілі на заняття з дресирування. Він трохи здивувався, коли вона його про це попросила, але дівчинка пояснила, що хоче попередити всіх господарів про викрадачів собак і заразом попросити їх про допомогу в пошуках Сема.

Емілі було дуже сумно заходити до парку без цуценяти. Біля воріт тато взяв її за руку, і вона витерла сльози. Їй не вдасться й слова сказати, якщо вона розплачеться.

Інструктор Люсі збентежено поглянула на Емілі та її тата. Чому вони прийшли на заняття без Сема?.. Від цього погляду Емілі защипало в носі і плакати захотілося ще сильніше. Тато почав пояснювати, і Люсі покликала інших учнів.

– Боюся, Емілі принесла нам сумні новини про свого чарівного Сема, – з гіркотою повідомила інструктор.

– Його вкрали, – видихнула Емілі. Голос у неї тремтів, але вона помітила, що всі дивляться на неї зі співчуттям, і дівчинка продовжила, перевівши подих: – У поліції вважають, що у нас у місті з’явилася банда викрадачів, і я хочу вас попередити, щоб ваші собаки не постраждали. І, будь ласка, скажіть нам, якщо раптом побачите Сема, – додала Емілі і розплакалася.

Всі зібралися навколо неї, обіцяючи виглядати Сема на вулиці і з упевненістю заявляючи, що він обов’язково знайдеться. Навіть собаки підходили до дівчинки та ніжно лизали їй руки.

Нарешті, тато зібрався йти, щоб Люсі могла приступити до заняття.

По дорозі до воріт Емілі раптово завмерла, і серце забилося в неї в грудях. Та дивна пара знову спостерігала за уроком!

– У чому справа, люба? – ласкаво спитав тато.

– Це вони! Вони розпитували нас про Сема, пам’ятаєш?

Емілі дивилася на Уотсонів. Далматинець сидів на повідку, опустивши голову і повісивши хвіст. “У людини, яка по-справжньому любить собак, не може бути такого сумного вихованця”, – подумала дівчинка.

Уотсонів зацікавило її цуценя, і через пару днів воно зникло… Хіба це не дивно? Вони якраз питали, чи породистий пес. Емілі кинула сердитий погляд на місіс Уотсон, не боячись здатися грубою. Дама це помітила, повернулася до свого супутника і щось прошепотіла йому на вухо. Як здалося Емілі, вона виглядала винною.

Раптом Емілі перехопило подих. Вона потягла тата за рукав.

– Дивись, дивись! – Вигукнула дівчинка.

– Що таке?

– У неї червоні рукавички, – прошепотіла Емілі. – Пам’ятаєш, Джек розповідав нам про жінку в червоних рукавичках? Все сходиться! Це вони викрали Сема!

– Емілі, я розумію, ти засмучена, але не можна звинувачувати людину в крадіжці собаки тільки через те, що вона ходить у червоних рукавичках, – пробурмотів тато. Господарі Берті теж прямували до воріт і, напевно, почули слова його доньки. Йому стало ніяково.

Емілі пронизала Уотсонів гнівним поглядом. Ну, як же тато не розуміє очевидного?

Містер і місіс Уотсон порівнялися з ними, і жінка співчутливо посміхнулася.

– Ми чули від інших учнів, що у вас вкрали цуценя, – сказала вона, дивлячись Емілі просто в очі. – Мені так шкода. Він у вас чудовий. Сподіваюся, ви скоро його знайдете.

Містер Уотсон похитав головою.

– Не уявляю, що б ми робили, пропади наш Берті.

Здавалося, вони говорили щиро. Емілі не знала, що їй і думати. Вона глянула собі під ноги. Без сумніву, Джек мав на увазі саме цю даму, але, може, тато і має рацію. Мабуть, це безглуздо – називати людину злодієм за її червоні рукавички?

Розділ п’ятий

Вночі Емілі ніяк не могла заснути. Вона сиділа в ліжку, обхопивши руками коліна, і з тривогою думала про цуценя. Раптом вона не помилилася і Сема вкрали ці підозрілі Уотсони? Дівчинка зіщулилася, уявивши, як йому з ними важко.

Вони здавались добрими, але Емілі на власні очі бачила їхнє жорстоке поводження з далматином Берті, і інтуїція їй підказувала, що цій парі довіряти не можна. Сем теж це відчув, а про собак кажуть, що вони чудово розбираються в людях. У будь-якому випадку вона повинна щось зробити. Але що? Можна зателефонувати до поліцейського, але хіба він їй повірить? Доказів у неї немає, та й упевненості також.

Емілі задрімала, але й сон не приніс їй спокою. Вона чула жалібний гавкіт Сема – він ніби кликав її на допомогу! І не він один. Десятки собак вили, гавкали та дряпали стіни клітин. Всі вони були замкнені, і всі нещасні. Емілі заметалася по ліжку і відкинула ногою ковдру.

Перед очима знову з’явилися Уотсони. Напевно, це вони викрали цуценя. Тієї ж хвилини дівчинка прокинулася і різко піднялася, важко дихаючи. Руки її тремтіли від страху. Вона потяглася до ліжка, щоб обійняти Сема і заспокоїтися, але його там, звичайно ж, не було. Емілі затремтіла всім тілом і тихенько заплакала.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Щенок Сем или Украденное счастье“
Холли Вебб
Видавництво: “ЭКСМО”
2018 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: