TOU

Цуценя Сем, або вкрадене щастя

Голлі Веб

Вона має врятувати Сема. Після цього сну у неї не залишилося сумнівів у тому, що Уотсони – викрадачі собак. Вона це відчувала. Залишилося придумати, що робити.

Прийнявши рішення, Емілі нарешті змогла заснути і вранці почувала себе набагато краще. Ось тільки вона ще нічого не зробила заради порятунку цуценяти!

У неї була лише одна зачіпка: швидше за все, Уотсони жили неподалік, тому що зустрічалися їй по дорозі до школи і під час прогулянок парком. Але жодної користі в цій зачіпці не було. Не могла ж вона сліпо ходити вулицями у пошуках пари викрадачів собак? «Я двічі бачила їх на заняттях, – подумала Емілі. – Напевно, там слід шукати».

Тут дівчинка зрозуміла. Ну звичайно! Уотсони не дарма приходять на уроки дресирування. Саме там вони підшукують цуценят, щоб вкрасти їх та продати! Найкраще місце, де можна знайти різних вихованців і подружньому побалакати з їхніми господарями.

Більшість власників люблять хвалитися своїми улюбленцями і розповідати про те, які вони особливі. І нікому не здасться дивною, цікавість пари, яка теж має пса.

Мабуть, Уотсони побували в багатьох групах у різних інструкторів і постійно їх змінювали, щоб ні в кого не виникли підозри в їхній причетності. Емілі почала продумувати свій план.

«Я піду на заняття з дресирування у парку, і якщо вони там будуть, простежу за ними до самого дому, – з ентузіазмом думала вона. – А якщо дізнаюся, де вони тримають Сема, мама з татом нарешті мені повірять!

Люсі проводила ще одне заняття в неділю вдень, також у парку. Залишилося тільки заманити туди маму з татом. Емілі не могла видати їм справжню причину, через яку їй хотілося потрапити до парку. Вона навіть не сумнівалася, що батьки їй не дозволять турбувати цих нещасних. У голові мало не лунав голос батька, який промовляв ці слова. Ні, доведеться схитрувати!

Емілі лежала на дивані з кислим виглядом – це було нескладно, незважаючи на те, що настрій у неї покращився з появою плану порятунку, оскільки в голові все ще лунали сумні думки про улюблене цуценя. За якийсь час батьки зашепотілися, і дівчинка зрозуміла: вони помітили! –

– Треба б вийти погуляти на свіжому повітрі, – промимрив тато. Він підійшов до дивана і награно-бадьорим голосом оголосив: – Настав час розім’ятися, лежні! Джек сердито глянув на нього через свої іграшкові машинки.

– Не хочу, – пробурчав він. Це не збило татові веселий настрій. – Футбол! – мало не скрикнув він, і Джек підстрибнув від несподіванки.

– Беріть м’яч, надягайте куртки – йдемо в парк грати у футбол!

Емілі недовірливо похитала головою. Вона не очікувала, що все виявиться настільки просто. Мабуть, варто частіше хитрувати. Жаль, правда, що довелося взяти з собою Джека, невдоволеного всім на світі, включаючи прохолодну погоду на вулиці.

“Хоча в компанії Джека є і хороша сторона”, – подумала про себе Емілі, спостерігаючи за тим, як братик з татом штовхають м’яч по парку, і настрій у Джека повільно піднімається. Всі сили батька йшли на те, щоб втримати увагу маленького сина і не дозволити йому розкиснути або завалитися відпочивати на траву, тому за Емілі він майже не дивився.

– Я спробую вести м’яч, – голосно сказала вона і м’яко підштовхнула його до галявини, на якій проводили заняття з дресирування собак, вдаючи, що орієнтується на ряд дерев. Джек нетерпляче стрибав на місці, тягнув тата за рукав і нив.

Емілі заховалася за великий каштан і визирнула на галявину. Від виду безлічі красивих собак, більшість з яких були ще цуценятами, у неї защипало очі і звело живіт. Дівчинка струснула головою. Якщо вона хоче повернути Сема, їй не можна розкисати! Сльозами горю не допоможеш.

Емілі непомітно спостерігала за уроком. Стояв холодний лютневий день, і народу було не так багато. Вдалині стояла невелика група людей, але їх було неможливо добре розглянути.

Раптом хтось один відійшов убік, і дівчинка помітила Берті: він сумно сидів біля ніг свого господаря, а той розмовляв з іншим незнайомим паном. Дама в червоних рукавичках стояла біля них і з чогось сміялася. Вони прийшли!

Ні, це не збіг. Від виду їхньої безтурботної розмови долоні Емілі стиснулися в кулаки. Напевно, злодії збирали інформацію, щоб вибрати наступну жертву для викрадення! Невдовзі містер Уотсон потяг Берті за повідець і пішов геть із галявини, махаючи на прощання власникам собак, з якими він спілкувався.

Емілі з жахом провела його поглядом. Як їй тепер бути? Вона продумала свій план до цього моменту, і тільки. Дівчинка швидко обернулася. Ой! Тато з Джеком ідуть перевіряти, чи з нею все добре. Джек випнув нижню губу, але більше не плакав.

– Вибач, Емілі, – все тим же награно-веселим тоном промовив тато. – Не вішай ніс, Джеку! Давай подивимось, чи вдасться твоїй сестрі забити нам гол! Що скажеш?

Емілі у розпачі озирнулася на галявину. Викрадачі вже прямували до воріт. Що тепер? Їй нізащо не вмовити тата простежити за ними, а якщо вона попроситься додому, вони все одно скористаються іншим виходом.

Настав час ризикованого маневру.

Емілі енергійно підбігла до м’яча, кілька разів вдала, що штовхає його, і запустила м’яч зовсім в інший бік – до тих самих воріт.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Щенок Сем или Украденное счастье“
Холли Вебб
Видавництво: “ЭКСМО”
2018 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: