Тигр, бик і лисиця

Монгольські народні казки

Трапилося якось бичкові зустріти з тигреням. Стали вони разом у лісі жити й подружилися. Дня не могли прожити, щоб не побачитися. День за день – рік пройшов. Стало тигреня величезним тигром, від рику його усе навколо тремтіло. І бичок виріс у великого бика, який міг рогами своїми проткнути наскрізь столітню сосну.

Як рідні брати, любили один одного тигр і бик. Прокинеться ранком тигр, потягнеться, скребне пазурами землю й зараз же біжить до бика. А бик встане, змахне хвостом, копне рогом землю й назустріч тигрові поспішає. Так було щоранку. Усі звірі у лісі раділи цій дружбі. Тільки одна лисиця, була незадоволена. Тому що їй від цієї дружби вигоди ніякої не було. Прийшла раз лисиця до тигра, опустила донизу хвіст і вуха, заплакала.

– Чого плачеш? – запитує тигр.

– Тебе шкода! – стогне лисиця. – Твій ворог убити тебе хоче, а ти й не знаєш. Відповідає тигр:

– Поки із мною дружить бик, я ніякого ворога не боюся! Ніхто нас здолати не зможе!

– Так бик і є твій ворог. Це він хоче тебе вбити! – задзявкала лисиця.

Не повірив тигр:

– Брешеш! Бик мені друг!

Голосніше заплакала лисиця:

– Як ти мені не віриш? Я ж тобі тітка. Сама чула, як бик говорив змії: Завтра ранком прокинуся, змахну хвостом, копну рогом землю й на тигра накинуся!

– Добре! – гаркнув тигр, – я перевірю, чи так усе буде, як ти говориш. Якщо не так – шкіру з тебе здеру!

Після цього побігла лиса до бика, пригнула донизу хвіст і вуха, заплакала.

– Чого плачеш? – запитує бик.

– Тебе шкода! Ворог твій хоче тебе вбити, а ти й не знаєш.

Відповідає бик:

– Поки із мною дружить тигр, мені ніхто не страшний. Удвох з ним ми любого звіра переможемо!

– Так тигр й хоче тебе вбити! Він і є твій ворог!

– Пішла геть! – розсердився бик. – Тигр мені як брат рідний! Ще голосніше задзявкала лисиця:

– Ти мені не віриш? Я ж тобі тітка! Сама чула, як тигр змії говорив: Завтра ранком прокинуся, потягнуся, поскребу пазурами землю й накинуся на бика!

– Дивися, – сказав бик, – я перевірю, чи так усе буде. Якщо обдурила – будеш на моїх рогах бовтатися!

Та ось настав ранок. Прокинулися друзі, дивляться один на одного, стежать, що кожний з них буде робити. Тигр побачив, що бик змахнув хвостом і рогами у землю вп’явся, а бик побачив, що тигр потягується й землю пазурам скребе.

Кожний з них і подумав: Правду сказала лисиця: зараз він мене вб’є!

Та кинулися у люті один на одного.

Тигр вхопив бика за горло, а бик встромив роги тигрові у груди. Так обоє і впали мертві.

Тоді вийшла з кущів лисиця зі своїми лисенятами, задзявкала радісно й кинулася до мертвих друзів.

– Тепер ми весь рік будемо м’ясо їсти, – сказала вона лисенятам. – Самі будемо ситі, та ще й інших лисиць почастуємо!

Ось як, буває, коли повіриш лиходієві, то й друга вб’єш, і сам життя позбудешся!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Монгольские сказки”

Видавництво : “Детгиз”, 1954 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: