Тихо, бабуся відпочиває
Сухомлинський Василь Олександрович
Прийшла зі школи маленька Галинка. Відчинила двері, щось хотіла весело сказати мамі. А мама посварилася на неї пальцем і шепоче:
— Тихо, Галинко, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце. Галинка тихенько підійшла до столу, поклала книжки. Пообідала й сіла уроки
вчити. Читає книжку тихо про себе, щоб не розбудити бабусю.
Відчиняються двері, заходить Оля, Галинчина подружка. Вона голосно й каже:
— Галинко, слухай…
Галинка посварилась на Олю пальцем, як мама на неї, і пошепки мовить:
— Тихо, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце.
Сіли дівчатка до столу й розглядають малюнки.
А із заплющених бабусиних очей впали дві сльозинки.
Коли бабуся прокинулась, Галинка й питає:
— Бабусю, а чого ви плакали уві сні?
Бабуся усміхнулась, приголубила Галинку. В її очах світилася радість.
Джерело:
“Майже чарівна розмова” — Василь Сухомлинський
Видавництво «Белкар-книга», м. Харків, 2015
Редактор — Біляєва Г. В.
Ілюстрації — Копєйкін І. І., Бербенець Г. C., Сінєгіна H. С.
Це так мило ???