TOU

Удовенко

Туркменські народні казки

Була собі одна вдова, і мала вона сина. Ніхто не міг зрівнятися з ним – такий хоробрий був цей юнак, такий дужий. І через те що він був справжнім лицарем, з ним приятелювали син бая та син купця.
Якось, розважаючись, натрапили вони на криницю й побачили біля неї чиїсь величезні сліди. Зазирнули юнаки в криницю, а звідти їх так і обпекло жаром.
– Це ж,– пораділи хлопці,– ми житло велетня-дева знайшли. Вбиймо його й заберімо весь скарб, усі його пожитки!
Отак вони собі надумали та й пішли по домівках, а наступного дня захопили довжелезну мотузку й знову подалися до криниці.
– Полізу,– каже баїв син,– я перший ще й дева уб’ю.
Обв’язався довкола себе мотузкою, й почали товариші опускати його вниз. Аж невдовзі став баїв син смикати ту мотузку й репетувати:
– Ой, тягніть мене швидше нагору, бо спечуся!
Витягли його друзі, а син купця й каже:
– Не буде з тебе пуття! Такої слави собі наробив! А спускайте мене в криницю!
Обв’язався мотузкою купців син, узяв у руку шаблю, й почали його друзі опускати вниз. Та ледве-но вони його опустили, як почувся лемент:
– Ой, горю, ой, зовсім обсмалився!
Витягли його з криниці, удовин син і каже:
– Спускайте мене і не витягайте, хоч як я кричатиму, навпаки, ще швидше опускайте.
Обмотався удовенко мотузкою, захопив шаблю та й поліз униз. А баїв син із сином купця опускали його доти, аж поки він не досягнув самісінького дна.

Бачить удовенко, що тут криниця аж геть широка, а неподалік сидить прекрасна дівчина-пері і біля неї спить дев.
Побачила діва-пері хлопця та й каже:
– Ой, юначе, вбий цього дева, поки він спить, а мене виведи на білий світ.
– Гаразд, я виведу тебе на білий світ, але сонного дева не вбиватиму. Я ж не підлий. Треба розбудити його, і я позмагаюся з ним.
Удовенко штурхонув дева, потім смикнув за ногу, але розбудити не зміг. Тоді він штрикнув його в п’яту гострим кінчиком шаблі, і дев схопився на ноги. Коли ж побачив, що йому загрожує юнак, то схопив булаву й так замахнувся, аж у підлозі яму вибив. Удруге замахнутися дев не встиг, бо юнак ударив його по голові шаблюкою…
Дав знак удовенко своїм приятелям, і вони потягли мотузкою все девове золото й срібло. Діва-пері й каже:
– Якщо твої товариші витягнуть мене першою, то тебе тут покинуть. Спершу хай витягнуть нагору тебе, а тоді вже мене рятуватимеш.
– Ба ні,–одказав юнак,– як це я полізу перший, а вже потім тебе витягатиму? Так може зробити тільки боягуз. Спочатку полізеш ти, а тоді – я.
Обмотав удовенко мотузкою стан красуні, і його приятелі потягли її з підземелля. Як побачили писаної краси дівчину-пері, то так і заніміли. А тоді порадилися й вирішили: «Не витягаймо удовенка на білий світ. Заберімо краще один усе багатство, а другий діву-пері».
Отож узяли та й закинули мотузку геть, а потім метнули жереб: кому випаде діва-пері, а кому – багатство. Синові бая дісталася красуня, а скарби забрав син купця. Порозходилися вони по домівках та й зажили собі миленько.
Тільки бідна вдова даремно виглядала свого сина. Нарешті не витримала й пішла до сина купця, але так нічого й не дізналася. Подалася тоді вона до сина бая – і той нічого доброго їй не сказав. А коли вдова побачила дівчину-пері, в її серце закралася тривога. Заплакала гірко безталанна жінка та й пішла додому.

А тепер послухаймо про удовенка, який залишився під землею.
Роздивився він довкола, та не побачив нічого такого, що допомогло б йому вибратися на білий світ. А як на те, не мав він ні їжі, ні пити. Голод і спрага зовсім замучили його, і він заснув тільки наступного дня. І приснився йому сон, ніби хтось каже: «Сьогодні в полудень упаде згори двоє баранів – девові на обід. Один – білий, другий – чорний. Якщо скочиш на спину білого, то він винесе тебе на білий світ, а стрибнеш на чорного – попадеш на той світ».
Прокинувся хлопець і став чекати, чи не впадуть згори барани. Аж летять. Підстрибнув хлопець, намагаючись ухопитися за білого, але впав на чорного барана, котрий чимдуж помчав його далеко від рідного краю.
Опинившись на тому світі, подався хлопець світ за очі. Ішов, ішов та й бачить: селянин оре землю.
Привітав його удовенко, а селянин і питає:
– Звідки, брате, йдеш та й куди?
– Та й сам не знаю,– одказує удовенко.– Давай я виорю за тебе ниву, а ти принеси мені підобідати.
– Я принесу,– каже селянин,– і їсти, і пити, тільки як оратимеш, не зчиняй галасу.
– Гаразд, я оратиму тихо, слова зайвого не зроню.
Пішов селянин у село, вже й зовсім не видно його.
Ото хлопець і думає: «І чому це селянин просив, щоб я орав тихо? А що, коли я закричу?» Та й крикнув:
«Гей, воли!»
Тільки почав кричати, як із чагарника вискочило п’ять тигрів і напали на нього. «Так ось чому загадав мені селянин тихо орати»,– подумав хлопець і, схопивши двох тигрів за загривок, стукнув їх лобами один об одного. Ці двоє тигрів так злякалися юнака, що замалим духу не спустили. А троє кинулися навтікача, куди хто втрапив. Удовенко випріг волів і надягнув ярма тиграм на шию.
– Гей, агей! – гукнув він їм і став орати далі.
Селянин, прийшовши знову, побачив, що юнак оре тиграми, й страшенно перелякався.
– Агей, брате, не бійся, підходь ближче! – крикнув юнак селянинові, побачивши, що той стоїть віддалік.
Здивований селянин боязко підійшов до хлопця, а той і питає:
– А що, приніс мені їсти?
– Та приніс ось.
– А тигрів прогнати чи й далі орати ними?
– Краще відпусти, хай ідуть та й не вертаються!
Тоді юнак і каже тиграм:
– Щоб вашого й сліду тут більше не було. Навіть якщо оцей селянин зчинить галас, ви не смієте його зачепити. Бо як прийду роздеру вас на шматки!
Юнак прогнав тигрів, а ті, задихані, чимдуж побігли в густі чагарі.
Селянин поставив перед юнаком їжу, той пообідав і сказав:
– Дякую тобі, піду я тепер своєю дорогою.
– Ходи здоровий! А ні – то залишайся. Є в нас хатина, найдорожчим гостем будеш!
– Та ні, треба йти. Бувай здоровий! – одказав юнак.– Спасибі за добре слово.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Туркменські народні казки”
Переклад – Г. Халимоненко
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: