Усі пани – дурні

Якось один селянин пішов у ліс нарубати дров. А тим лісом пан їхав. Порівнявся він із селянином і питає:

— Скажи мені, скільки поміж селян дурнів?

— Рівно половина,— відповів йому селянин, —А от пани всі до одного дурні.

Розгнівався пан і поїхав, але дорогою так розлютився, що наказав кучерові повернути коней назад. Вирішив пан убити селянина за такі слова.

Але селянин той виявився кмітливим. Побачивши, що пан повертається, він так зрубав березу, що вона впала через дорогу, а верховіттям уперлася в інше дерево. Сам підліз під стовбур, підставив плече і  ніби тримає.

Аж ось і пан під’їхав. Не впізнавши селянина, він запитав:

— Чи ти не бачив поблизу дроворуба?

— Ні, не бачив, — відповідає селянин.

— А чи не зміг би ти пошукати його? — каже пан. — Може, він біля болота сховався?

— А чого ж, можна й пошукати, тільки з умовою: поки я шукатиму, тобі доведеться, пане, цю березу потримати.

Погодився пан, а селянин непомітно зрушив березу з місця, вона вже не спиралася на дерево, почекав, поки пан підставив під стовбур своє плече і, посміхаючись, пішов собі геть. Тримає пан на своїх плечах здоровенне дерево — аж кістки тріщать.

Трохи згодом прибіг селянин і каже:

— Дай мені, пане, своїх коней, бо не наздожену його. Далеко вже встиг одійти.

— Бери одного коня, тільки скоріше повертайся. — Не хотілося панові обох коней давати.

— Та як же ми з ним удвох на одному коні назад приїдемо? — здивувався селянин,— Ні, з одним конем нічого не вийде.

Віддав пан і другого коня, й селянин поїхав собі додому.

Довго чекав пан селянина, але так і не дочекався. Наказав кучерові підмінити його, трохи потримати березу. Але кучер хитрий був.

— Не можу,— відповідає,— у мене живіт болить.

А в кучера й справді живіт од сміху болів: так він з дурного пана сміявся.

Розсердився пан і, не дочекавшись селянина, кинув березу, впрігся сам у воза, й потягся додому.

А вдома кучер сказав панові:

— А що селянин казав? Усі пани — дурні!

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Латиські народні казки”
Видавництво: “Веселка”
Переклад – К. Оверченко
м. Київ, 1978 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: