Ведмідь і цукор
Байки Анатолія Гарматюка
На цирковій арені
Дресирувальник із Ведмедем виступав,
За кожний номер цукор із кишені
Він Клишоногому давав.
Старався з усіх сил «артист»,
Ведмежий свій показуючи хист:
Ставав на задні, потім на передні,
Катався на коні й велосипеді,
Ішов перевертом і гирі підіймав,
Дресирувальника, мов друга, обіймав.
Програму врешті скінчено велику —
Аплодисментів скільки, сміху, крику!
Дресирувальник Клишоногому шепоче:
— Останній номер — людям поклонись.
А той, мов тичку проковтнув, не хоче.
— Ну поклонись, Мишко, ну не лінись.
Але «артист» затявсь, не поклонився,
Бо… цукор, виявляється, скінчився.
Недавно стрівсь мені такий артист,
Що на Ведмедя схожий був нівроку:
За гонорар демонстрував свій хист,
Без гонорару — не ступав і кроку.