Вельможа

Якийсь у давнину Вельможа
З розкішного пустився ложа
В країну, де Плутон царює, в край химер.
Сказать простіше — він помер.
І в пеклі, як велось в той час, на суд з’явився.
Тут допит враз йому: «Чим був ти? Де родився?»
«Родився в Персії, сатрап — мій чин мирський,
Але як за життя здоров’ям був слабкий,
То сам я областю не правив,
Секретареві всі діла зоставив».
«Що ж ти робив?» — «Пив, їв та спав,
Та все підписував, що він був подавав».
«Мерщій у рай його!» — «В рай? Отаку нікчемність?»
Меркурій закричав, забувши тут про чемність.
«Ех, брате!» — відповів Бак:
«Не знаєш справи ти ніяк, —
Хіба не бачиш ти? Покійник був глупак!
Що, як при владі б цій Вельможа
За справи взявся, крий нас боже?
Та ж загубив би цілий край!..
І ти б там сліз не обібрався!
Тому й потрапив він у рай,
Що за діла свої не брався.
Я вчора був в суді і бачив там суддю:
Так і здалось мені, що буть йому в раю!

Переклад І. Неходи