Веселі склади

Під кущиком самотньо сиділа буква А. Підійшла до неї буква М, та й каже:

— Давай дружити!

— Давай!

Взяла буква М букву А за руку і утворився склад МА.

Вийшли вони на вузьку стежку.

А пішла першою, а за нею М.

І утворився склад АМ.

МА – АМ

Котилися на снігових кульках букви П та І.

Вони котилися дуже швидко і з розгону зіткнулися одна з одною.

І утворився склад ПІ.

Побачила це маленька мишка і сказала:

— ПІ! — і сховалася в нірку.

Прочитай:

МА – АМ

НА – АН

КА – АК

ТА – АТ

СА – АС

РА – АР

ЛА – АЛ

ПА – АП

Читай швидко:

А      О      У      Е      І      И

А – А – А

И – И – И

Е – Е – Е

У – У – У

І – І – І

О – О – О

Серед поданих складів, знайди той який вміє казати мишка:

МА        МІ        ПІ         КА

Прочитай:

МА-МА

МА-МО

МА-МУ

МА-МИ

МА-МІ

У човні, по річці пливла буква К. Побачила її буква О.

І погукала:

— Візьми мене з собою!

Підпливла буква К до берега, та й каже:

— Стрибай у човен!

Сіли вони разом  і утворився склад КО.

Почула це курочка, сподобався їй такий склад і вона сказала:

— КО.

А щоб краще його запам’ятати, йшла дорогою й казала:

— КО-КО-КО.

Прийшла вона додому й голосно сказала:

— КО!

І всі повторили за нею:

— КО-КО-КО!

А маленьке курчатко підійшло й сказало:

— ОК!

Всі засміялися й сказали:

— КО-КО-КО!

І курча повторило:

— КО-КО-КО

Летіла вночі сова. Сіла на дерево й зітхнула:

— УХ!

А під деревом сиділа мишка. Вона думала:

— А чому я кажу “ПІ”? Може є красивіші склади?

І почала промовляти склади, які знала:

—  ПІ,    РІ,    СІ,   МІ,   ТІ,    ЛІ,   ДІ,   НІ,  ХІ…

Та все ж таки, склад ПІ сподобався їй найбільше і вона сказала:

— ПІ-ПІ-ПІ!

Почула це сова, яка сиділа на дереві й запитала:

— Що це таке ПІ?

Мишка злякалася й тихенько пропищала:

— Це склад такий…

На лужку паслося козеня. Воно побачило букву М і сказало:

— М-М-М!

Почула це коза-мама. Підійшла й сказала:

— МЕ.

Козеня повторило:

— МЕ-МЕ-МЕ!

Почуло це телятко й сказало:

— МУ!

Козеня відповіло:

— МЕ!

Почали вони перегукуватися:

— МЕ-МЕ-МЕ…

— МУ-МУ-МУ…

Неподалік гуляв віслючок. Він умів казати лише одну букву: І. Але хотів навчитися ще якоїсь.

Тому пішов до старого віслюка й спитав, чи не знає він часом ще якоїсь букви.

Старий віслюк неохоче відповів:

— А.

Віслючок зрадів і сказав:

— ІА!

— Правильно, ІА!

З того часу віслючок виріс, але й досі говорить:

— ІА–ІА–ІА!

Біля річки гуляло ведмежа. Воно послизнулось і впало у воду.

Побачило це лисеня і засміялося:

— ХА-ХА-ХА!

Ведмежа вилізло з води й сказало:

— БР-Р-Р-Р!

— ХІ-ХІ-ХІ, — знову запищало лисеня.

— БР-Р-Р-Р, — обтрусилося ведмежа.

У будці жив кумедний песик. Коли він хотів щось сказати, то вимовляв склад ГА.

Одного разу він прогулювався вулицею і побачив, як попереду нього йде буква В.

Він догнав її і сказав:

— ГАВ!

Трішки далі була велика галявина. На ній росло безліч квітів. На них сиділо багато комах. Всі вони були вихованими і чемно віталися один з одним:

— ДЗ! — привіталася муха.

— ДЖ! — відповіла їй бджілка.

— ЖУ-ЖУ-ЖУ! — озвався джмелик.

На болоті сиділа маленька жабка. Вона нещодавно навчилася говорити і тому, залюбки квакала:

— КВА-КВА!

Пішов дощ і їй стало квакатися ще веселіше. Вона вже не просто квакала, а виспівувала протяжно:

— К-ВА-А! К-ВА-А!

А потім подумала: а як каже дощик? І запитала:

— Дощику, як ти говориш?  Я кажу ось так: “КВА!” А ти як?

Дощик задумався і змовчав. Бо не знав жодної букви. Але, він був дуже цікавий і вирішив дізнатися, як може говорити дощик.

Він полетів до школи і почув, як дітки читають у класі:

— За вікном капає дощик: КАП-КАП-КАП!

І він повторив:

— КАП!

Потім повернувся до жабки на болото і сказав:

— КАП!

А жабка відповіла:

— КВА!

Дощик заспівав:

— КАП-КАП-КАП!

А жабка засміялася:

— КВА-КВА-КВА!

На дереві сиділа білочка й гризла горішки. Та ось, один випав з лапок й поцілив прямісінько у лоба ведмедеві.

— ОЙ! — сказав ведмідь.

— АЙ! — скрикнула білочка.

— НУ-НУ-НУ! — пригрозив ведмідь.

— АЙ -АЙ -АЙ ! — вибачилась руденька й сховалась в дуплі.

— ОЙ! — сказав ведмідь й потер лоба.

Неподалік у хатинці жив їжачок. І був він дуже лінивий.

Одного разу, прийшовши додому, полінувався зачинити двері, ліг і спить. Піднявся вітер.

Двері почали стукати отак:

— ТУК-ТУК!

— Хто там? — питає їжачок і ліниться встати.

А двері знову:

— ТУК-ТУК!

— Заходьте! — каже їжачок.

А двері:

— ТУК-ТУК!

А їжачок:

— Я вас уважно слухаю!

А двері:

— ТУК-ТУК!

Встав, нарешті їжачок, подивився. Нікого немає.

І думає: хто ж то казав:

— ТУК-ТУК?

Мама-миша колисала в колисці мишеня й співала:

— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ!

Але, мишеня не хотіло спати й підспівувало:

— ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ!

Мама-миша сказала:

— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ! — і вийшла з кімнати.

Але, мишеня було непосидюче. Воно перехилилося й випало з колиски ГЕП!

— А-А-А-А-А! — заплакало мале.

— ОЙ-ОЙ-ОЙ! — скрикнула мама-миша.

Вона взяла мишеня на руки й сказала:

— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ!

Мишеня повторило:

— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ!

До кімнати ввійшла бабуся-миша:

— ТУП-ТУП-ТУП! Спить?

Мама-миша відповіла:

— НІ-НІ-НІ!

— ОХ-ОХ-ОХ! — похитала головою бабуся-миша.

— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ! — заспівала мама-миша.

— ЛЮ-ЛІ-ЛЮ! — повторило мишеня й заснуло.