ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Війна чотириногих із крилатими

Лужицькі народні казки

Це сталося тоді, коли чотириногі та крилаті посварилися між собою і почали війну. Обидва табори на великих радах обрали собі ватаж­ків та обміркували, як їм воювати.

Птахи послали на розвідку до чотириногих комара, який, сховавшись під листком, підслу­хав, що говорилось на їхній раді. Він чув, як лисиця напрошувалася на посаду ватажка й пе­реконливо доводила:

— Коли я підніму довгого, пишного хвоста вгору, мов бойове знамено, його бачитиме усе наше військо, і це надихатиме всіх у бою.

Хоч мало хто із звірів бажав мати лисицю за ватажка, та ведмідь із вовком похвалили її за мудрість. Отак і обрали хитруху ватажком.

Тоді вона розповіла, як керуватиме боєм.

— Ти, вовче, станеш із правого боку,— звеліла вона,— а ти, вед­медю,— з лівого. А все наше військо стежитиме за моїм хвостом. Коли триматиму хвоста вгору, значить, справи йдуть добре, а коли опущу — справи кепські.

Все це комар розповів птахам.

Орел, обраний за ватажка, негайно розпорядився:

— Ви, комарі, підете у бій першими. Гуртом насідайте на вед­медя та вовка, летіть просто в очі, щоб вони нічого не бачили. А ви, завзяті шершні, налітайте на лисицю, жальте її і в хвіст, і в живіт.

Коли обидва війська ринулися в бій, комарі блискуче виконали своє завдання. Разом із ним кинулися в атаку й шершні.

Коли перший шершень ужалив лисицю у хвіст, вона жалісно заскиглила:

— Ой вовче, друже, якась гаряча куля влучила мені у хвіст!

Аж тут і другий шершень ужалив лисицю.

— Ой ведмедику, друже, вже друга гаряча куля влучила мені у хвіст! — заплакала вона.

— Ой, як мені пече! Ой, не хочу бути ва­тажком!

— Тримай хвоста вгору! — гримнув на неї ведмідь.— Бо інакше все військо загине! Мені та вовкові світу не видно!

Раптом на неї налетів цілий рій шершнів. Вони жалили і в хвіст, і в живіт.

— Ох, пекучі кулі посипалися на мене, наче вогняний смерч — заскиглила лисиця.— Пропали ми! Будьте ви ватажками! Не можу я терпіти, не витримаю більше!

Лисиця мерщій підібгала хвоста й чимдуж дременула в кущі. І Звісно, чотириногі були розбиті вщент.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Жива вода ”
Казки лужицьких сербів
Видавництво: “Веселка“
м. Київ,  1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: