TOU

Віра та Анфіса йдуть до школи

Казки Едуарда Успенського

— Зверніть увагу, діти, на закінчення слів «в хаті», «в калюжі».

І тут Маруся як заплаче.

– Ти чого, дівчинко?

– Човника шкода.

Так і не вдалося четвертому «В» диктант написати.

У п’ятому “А” географія була. І п’ятому «А» Віталік Лісовий дістався. Він не галасував, не кричав. Він дуже уважно слухав про вулкани. А потім спитав у вчительки пані Грищенко:

– Булкан – він булки робить?

Віра та Анфіса попали в клас до  вчителя Валентина Павловича Вістовського на урок зоології. Він чотирикласникам про тваринний світ лісів розповідав. Він говорив:

— У нас у лісах Анфіси не водяться. У нас водяться лосі, кабани, олені. З розумних звірів трапляються бобри. Вони живуть біля маленьких річок і вміють будувати греблі та хатки.

Віра дуже уважно слухала та дивилася на картинки звірів по стінах.

Анфіса також дуже уважно слухала. А сама думала:

«Яка гарна ручка на шафі. Як би її облизати?

Валентин Павлович став розповідати про домашніх тварин. Він попросив Віру:

— Віра, назви нам домашню тварину.

Віра одразу відповіла:

– Слон.

Вчитель їй підказує:

— Ну, чому слон? Слон в Індії буде свійською твариною, а ти назви нашу.

Віра мовчить і пихкає. Тоді Валентин Павлович почав їй підказувати:

— Ось удома у бабусі живе такий ласкавий із вусами.

Віра одразу зрозуміла:

– Тарган.

— Та ні, не тарган. А ласкавий такий вдома у бабусі живе… з вусами та хвостом.

Віра тоді остаточно зрозуміла і сказала:

– Дідусь.

Усі школярі так і гримнули сміхом. Сам Валентин Павлович не втримався і стримано посміхнувся.

— Дякую тобі, Віро, і тобі, Анфісо, дякую. Ви дуже пожвавили наш урок.

А до Віриного тата на урок арифметики двох Антончиків було відправлено — онуків завгоспа Антоніва.

Тато їх негайно до діла прилаштував.

— З пункту А до пункту Б йде пішохід. Ось ти… як тебе звуть?

– Олексій …

— Ти, Олексію, будеш пішохід. А йому назустріч із пункту Б в пункт А їде вантажівка… Як тебе звуть?

– Сергій Антонів!

— Ти, Сергій Антонів, будеш вантажівка. Ану, як ти торохкочеш?

Сергій Антонів торохтів чудово. Ледве Олексія не задавив. Учні миттю завдання розв’язали. Тому що все стало зрозуміло: як їде вантажівка, як іде пішохід і що зустрінуться вони не на середині шляху, а біля першої парти. Тому що вантажівка їде удвічі швидше.

Все було добре, але тут до школи під’їхала комісія з ройоно. Приїхали люди, котрі роботу шкіл перевіряють.

Під’їхали, а від школи тиша йде, як пара від праски. Вони одразу насторожилися. Це були дві тітки та один тихий начальник із портфелем. Одна тітка була довга, як цілих дві. А друга низька і кругла, як цілих чотири. У неї обличчя було кругле, очі круглі і всі інші частини тіла були як у циркулі.

Довга тітка каже:

— Як це може бути, щоб школа була така тиха? Я за своє довге життя такого не бачила.

Тихий начальник припустив:

— Можливо, зараз епідемія грипу відбувається? І всі школярі вдома сидять? Точніше, лежать як один.

— Нема ніякої епідемії, — відповідає кругла тітка. — Цього року грип взагалі скасували. Я читала в газетах. Наші найкращі у світі лікарі нові ліки закупили і всім уколи зробили. Кого вкололи, той п’ять років на грип не хворітиме.

Тоді довга тітка подумала:

— Можливо, тут колективний прогул і всі хлопці, як один, у кіно втекли «Хлопчика у золотих штанях» дивитися? А може, вчителі на уроки з палицями ходять, усіх учнів залякали і діти сидять тихо, як миші?

— Треба піти й подивитись, — сказав начальник. — Зрозуміло одне: якщо в школі така тиша, то в школі непорядок.

Увійшли вони до школи і в перший клас зайшли. Дивляться, там хлопці Бориса Голодовського обступили і виховують:

— Ти чому, хлопче, такий невмиваний?

– Я шоколад їв.

— Ти чому, хлопче, такий запорошений?

— Я на шафу лазив.

— Ти чому, хлопче, такий липкий?

— Я сидів на пляшці з клеєм.

– Давай, хлопче, ми тебе в порядок приведемо. Вмиємо, зачешемо, курточку почистимо.

Комісія в особі довгої тітки запитує:

— А чому це у вас на уроці чужий?

Вчителька у цьому класі була Вірина мама. Вона і відповідає:

– Це не постороній. Це навчальний посібник. У нас зараз позакласне заняття відбувається. Урок праці.

Комісія цього разу в особі круглої тітки знову запитує:

— Яке таке позакласне заняття? Як воно називається?

Вірина мама, Наталя Олексіївна, каже:

— Називається воно «Догляд за молодшим братом».

Комісія одразу забуксувала, затихла. А тихий начальник запитує:

— І що цей урок по всій школі йде?

– Звісно. У нас навіть гасло є: «Догляд за молодшим братом корисний усім хлопцям!»

Комісія остаточно заспокоїлася. Тихо-тихо так навшпиньки до директора в учительську прийшла.

В учительській тиша і спокій. Навчальні посібники лежать скрізь, як належить. А директор сидить та відомості на учнів заповнює.

Тихий начальник сказав:

— Ми вітаємо вас. Це ви чудово придумали з молодшим братом. Ми тепер такий рух по всіх школах почнемо.

А довга тітонька добавила:

— З молодшим братом — це чудово. А як у вас справи із позакласною роботою? Дайте мені швидше “План позакласної роботи молодших школярів”.

Петро Сергійович своє лице зморщив, як кісточку персика.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
Общее собрание

Том 9
Едуард Успенський

Видавництво: “Комета

1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: