Вісім рупій і вісім коржиків

Ішов дорогою юнак і побачив двох купців, що сиділи під деревом і перекушували. В одного було три коржики, а в другого п’ять. Побачили вони перехожого й запросили розділити з ним трапезу. Юнак подякував і підсів до них.
Коли вони поїли всі коржики, юнак ще раз подякував купцям, дав їм вісім рупій і пішов своєю дорогою.
Тоді купці почали ділити гроші, але виявилося, що не так просто поділити вісім рупій на двох. Один каже:
– Хто дав більше коржиків, той повинен більше одержати й грошей.
– Ні, – відповів другий. – Треба все ділити нарівно.
Вони б сперечалися й досі, коли б не проходив повз них Алі Мухамед.
– Розсуди! – попросили його купці. Алі Мухамед вислухав їх і сказав:
– Ти візьми собі п’ять рупій, а ти три.
– Я не згоден! – заперечив той, у кого було три коржики. – Нехай він візьме чотири рупії, і я чотири.
– Он як! – розсердився Алі Мухамед. – Тоді тобі взагалі належить тільки одна рупія!
– Чому?
– Вас було троє? Троє. Коржиків вісім. Якщо кожного коржика розділити на три шматки, то всього вийде двадцять чотири шматки. А на кожного припаде дев’ять шматків. Вісім з них ти з’їв сам – виходить віддав усього тільки один. А з його п’яти коржиків вийшло п’ятнадцять шматків. Вісім він з’їв сам – отже віддав сім. От і виходить, що він повинен одержати сім рупій, а ти – тільки одну!