ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Вітер – король Вітрів

Словацькі народні казки

Десь колись жив король і були в нього син та донька. Ах, що то була за парочка. Хлопчина, немов сонце червоне, а дівчинка, неначе зоренька ясна! Як підуть брат із сестрою пліч-о-пліч по саду прогулюватися, старому батькові втіха, всьому світу диво!

Поїхав раз король зі своєю донькою покататися, та налетів на них вихор, принцеса з карети і пропала!

Король кричить, на всі боки озирається, а її вже й сліду немає. Король у всі кінці слуг розіслав, ті в країні нишпорять, принцесу, як голку в стозі сіна шукають, ніде знайти не можуть.

Затужив король, плаче, голосить. А син йому каже

– Ой, тато, і в мене на серці камінь. Але ти надії не втрачай. Я сам піду сестру шукати, може, десь і знайду!

Король сина благословив, зброю дав, у дорогу зібрав.

Іде принц через гори, через долини, кличе сестричку, всіх по дорозі розпитує, чи не бачив хто, чи не чув хто? Але про сестру ні слуху, ні духу.

Ходив-ходив горами, долинами і дістався, нарешті, до великого озера, а там зграя качок плаває. Смикнув він рушницю з плеча, прицілився у найбільшу.

– Стій, добрий чоловіче, стій! Не вбивай мене, я ще тобі знадоблюся! кричить йому качка. – Я ж знаю, куди ти йдеш! Іди ось цією дорогою: твоя сестра в замку Вітра.

Здивувався принц, повісив рушницю на плече і далі попрямував. Іде-блукає, раптом встав на його дорозі великий мурашник, пройти заважає. Став принц його ворушити. Мурахи забігали, занепокоїлися, тут вилазить велика мураха з крилами і каже: – Не руйнуй мій палац, добрий чоловіче! Обійди його праворуч, а я тобі ще знадоблюся!

Усміхнувся принц таким словам і залишив мурашник.

Ішов він, йшов і дістався лісових дрімучих чагарників. Так заплутався, що не знає, куди податися. Бачить – стежечка, та й ту сухий пень перегородив, а в тому пні повнісінько бджіл. Вихопив принц гострий меч, хоче пень порубати, але тут вилазить королева бджола.

– Не чіпай, добрий чоловіче, мій дім, обійди його з правого боку, а я тобі в пригоді стану.

Послухався принц, обійшов пень і став собі далі шлях прокладати. Продерся він, нарешті, крізь хащі і бачить – на голій високий скелі замок стоїть.

– Ну, дякувати Богу, дістався все-таки! – зітхнув він і почав дертися на гору. Та не тут було, налетів на нього чорний вихор, з ніг збиває. Поповз принц рачки по жорсткій траві і з великими труднощами опинився нагорі. Підійшов до замку, стукає – ніхто не відповідає. Заходить до покоїв, до одних, до інших – нікого. І тільки в третіх бачить – кум Вітер, король вітрів, сидить, у віконце з усієї сили дме.

Король вітрів обернувся до принца і каже:

– Ласкаво просимо, зятю, ласкаво просимо!

А той, не гаючись, до діла – свою вкрадену сестру назад вимагає.

– Бач, ти, який спритний, – відповідає йому Вітер. – Стривай, не поспішай! Тепер ти у моїй владі! – Підхопив його і на морський берег переніс. Зняв з пальця перстень, та як шпурне на середину моря.

– Коли принесеш мені до ранку цей перстень, віддам тобі сестру, а коли не зумієш, йди, звідки прийшов!

Наш принц так і завмер, від страху слова сказати не може. Король вітрів зареготав і здійнявся, тільки крикнути встиг, вранці, мовляв, побачимось!

Бродить принц берегом морським, журиться. Раптом прилітає до нього качка:

– Гей, – кричить, – братику, не сумуй, лягай спати. Ти мені подарував життя. І я допоможу тобі. Я тобі цей перстень принесу!

На світанку прокидається принц, а перстень у нього вже на пальці. Зрадів він невимовно, а тут до нього сам Вітер-король шанує:

– Ну, – питає, – що та як? Де мій перстень?

– Ось він! – відповідає принц, – і подає йому перстень.

– Гаразд, – посміхається Вітер, – але це ще не все, іди за мною! Підняв Вітер принца на найвищу вежу замку, з собою мішок маку прихопив і зверху вниз вітром пустив.

– Якщо до ранку цей мак збереш, так і бути сестру звільню і тебе з нею разом!

Пригорюнився принц, навколо озирається і важко зітхає. Раптом звідки не візьмися крилатий мураха.

– Не журись, брате, – каже він принцу, – лягай спати, а ми тобі весь мак до ранку зберемо.

Відлягло у принца від серця і пішов він спати. Вранці з’явився на вежу Вітер, король вітрів, а мак уже весь зібраний, у мішку лежить.

– Будь по-твоєму, – віддуваючись сказав він, – бери сестру, якщо ти такий прудкий, та тільки спершу її серед дванадцяти подружок знайди!

– Тільки і всього! – усміхнувся принц. – Що ж це за брат, коли рідну сестричку не знайде!

Та тільки-но став йому король червоних дівчат показувати, а вони всі на одне обличчя! Усі принцу посміхаються, всі кажуть:

– Доброго дня, братику, привіт!

Потемніло у принца в очах, зрозумів він, що його справи погані. Але тут підлітає до нього бджола і шепне на вухо:

– Нічого, молодець, не бійся! На яку я сяду – та є твоя сестра. Зрадів принц, дивиться, куди бджола сяде. Побачив, підбіг до сестрички, обіймає її, кричить:

– Ось вона, моя сестра.

– Правильно, – відповів надувши щоки Вітер, король вітрів, – більше не триматиму, ступайте своєю дорогою!

Брат із сестрою не змусили себе довго просити та поспішили додому. Зрадів батько, побачивши, як пліч-о-пліч брат йде з врятованою сестрою. Та й усім довкола було на що подивитися!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 11

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Словацькі народні казки”
Переклад – Д. Чередниченко
Видавництво:  “Веселка”
Київ, 1990 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: