TOU

Вогневушка-поскакушка

Казки Павла Бажова

Сиділи якось старателі навколо вогника в лісі. Четверо дорослих, а п’ятий хлопчик. Років так восьми. Не більше. Федунькою його звали.

Давно всім спати час, та розмова цікава завелася. В артільці, бач, один старик був. Дідок Юхим. З молодих років він із землі золоту крупку вибирав. Хіба мало яких пригод у нього траплялося. Він і розповідав, а старателі слухали.
Батько вже кілька разів казав Федунці:
— Лягав би ти, Тюньшо, спати!
Хлопчинці охота послухати:
— Почекай, татоньку! Я трошки ще посиджу.
Ну, от… Скінчив дідок Юхим розповідь. На місці вогнища самі жаринки лишилися, а старателі все сидять та на ці жаринки дивляться.

Раптом з самісінької серединки виринуло дівчатко малесеньке. Наче лялечка, а живе. Волоссячко руденьке, сарафанчик голубенький і в руці хустинка, теж голубувата.
Поглянула дівчинка веселими оченятами, блиснула зубенятами, взялася руками в боки, хустинкою махнула і пішла танцювати. І так у неї легко та ловко виходить, що й сказати не можна. Старателям аж дух захопило. Дивляться — не надивляться, а самі мовчать, ніби замислились.
Дівчинка спершу по жаринках колом ходила, потім, видно, їй тісно стало,— ширше пішла. Старателі відсуваються, дорогу дають, а дівчинка як коло пройде, так і підросте трошки. Старателі далі відсунуться. Вона ще коло дасть і знову підросте. Коли зовсім далеко відсунулися, дівчинка поміж людьми пішла,— з петлями в неї кола стали. Потім і зовсім за людей вийшла і знову рівненько закрутилася, а сама вже на зріст як Федунька. Біля великої сосни зупинилася, тупнула ніжкою, зубенятами блиснула, хустинкою махнула, як свиснула:
— Фі-ть-ть! й-ю-ю-у…
Тут пугач запугукав, зареготав, і ніякого дівчатка не стало.
Якби самі дорослі сиділи, то, може, нічого б далі й не трапилося. Кожен, бач, подумав:
«От до чого на вогонь задивився! В очах зарябіло… Невідомо, що й приверзеться від утоми!»
Тільки Федунька цього не подумав і питає в батька:
— Тату, це хто?
Батько відповідає:
— Пугач. Кому ж більше? Невже не чув, як він пугукає?
— Та не про пугача я! Його я знаю і ні крихти не боюся. Ти мені про дівчинку скажи.
— Про яку дівчинку?
— А про ту, що на жару танцювала. Ще ти і всі відсувались, як вона широким колом пішла.

Тут батько й інші старателі почали допитувати Федуньку, що він бачив. Хлопчик розповів. Один старатель ще спитав:
— Ану, скажи, яка вона на зріст була?
— Спершу не більша за мою долоню, а під кінець трохи не мого зросту стала.
Старатель тоді й каже:
—А я ж, Тюньшо, точнісінько таке саме диво бачив.
Федуньчин батько і ще один старатель це саме сказали. Тільки дід Юхим люлечку смокче та помовчує. Старателі підступати до нього почали:
— Ти, діду Юхиме, що скажеш?
— А те й скажу, що це саме бачив, та думав — привиділося мені, а виходить — і справді Вогневушка-Поскакушка приходила.
— Яка Поскакушка?

Дідок Юхим тоді й пояснив:
— Чував від старих людей, що є такий знак на золото — ніби маленьке дівчатко, яке танцює. Де така Поскакушка з’явиться, там і золото. Не багато золота, зате грудками, і не шаром лежить, а немов редька посаджене. Згори, значить, ширше коло, а далі все меншає та меншає і нанівець зійде. Вириєш цю редьку золотого піску — і більше на тому місці робити нема чого. Тільки от забув, у якому місці ту редьку шукати: чи то де Поскакушка вирине, чи то де вона в землю піде.
Старателі й кажуть:
— Це діло в наших руках. Завтра проб’ємо дудку спочатку на місці вогнища, а потім під сосною спробуємо. Тоді й Добачимо, пуста твоя розмова чи насправді що корисне є.
З цим і спати полягали. Федунька теж калачиком згорнувся, а сам думає:
«З чого це пугач реготав?»
Хотів у дідка Юхима спитати, та він уже хропти почав.

Прокинувся Федунька другого дня пізненько й бачить — на вчорашньому вогневищі велику дудку вирито, а старателі стоять біля чотирьох великих сосон і всі кажуть одне:
— На цім саме місці в землю пішла.
Федунька закричав:
— Що ви! Що ви, дядечки! Забули, певне! Адже Поскакушка під цією сосною зупинилась… Тут і ніжкою притопнула.
На старателів тут сумнів найшов.
— П’ятий прокинувся — п’яте місце показує. Був би десятий — десяте б показав. Пуста, певно, справа. Кидати треба.
Все-таки на всіх місцях спробували, та не пощастило. Дідок Юхим і каже Федуньці:
— Обманне, мабуть, твоє щастя.

Федуньці це прикрим здалося. Він і каже:
— Це, дідусю, пугач, перешкодив. Він наше щастя обпугукав та обреготав.
Дід Юхим своє говорить:
— Пугач тут — не причина.
— А от і причина!
— Ні, не причина!
— А от і причина!
Сперечаються отак зовсім без діла, а інші старателі з них та з себе сміються:
— Старий та малий, обидва не знають, а ми, дурні, їх слухаємо та дні марнуємо.
З того часу старого й прозвали Юхим Золота Редька, а Федуньку — Тюнькою Поскакушкою.

Хлоп’ята заводські дізналися, проходу не дають. Як побачать на вулиці, так і заведуть:
— Тюнька Поскакушка! Тюнька Поскакушка! Про дівчисько розкажи! Розкажи про дівчисько!
Старому від прізвиська яка біда? Хоч горщиком назви, тільки в піч не став. Ну, а Федуньці, як малолітньому, образливим здалося. Він і бився, і лаявся, і плакав не раз, а дітлахи ще дужче дражнять. Хоч додому з копальні не йди. Тут ще життя у Федуньки змінилося. Батько його вдруге одружився. Мачуха попалася, просто тобі ведмедиця. Федуньку і зовсім від дому відвернуло.
Дід Юхим теж не часто додому з копальні ходив. Наморочиться за тиждень, йому й нема охоти йти, старі ноги бити. Та й нема до кого. Сам жив.
От у них і повелося. Як субота, старателі додому, а дідок Юхим з Федунькою на копальні лишаться.
Що ж робити? Розмовляють про те про се. Дідок Юхим розповідав бувальщини різні, вчив Федуньку, по яких улоговинах золото шукати й таке інше. Бувало, що й про Поскакушку згадають. І все в них добре та дружно. В одному збалакатися не можуть. Федунька каже, що пугач усій невдачі причина, а дідок Юхим каже — зовсім не причина.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Малахітова шкатулка”
Павєл Бажов
Переклад з рос. – Ольга Якутович
Видавництво: “Дніпро”
Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: