Володар часу
Казки Анатолія Валевського
– Фрутико з Брундею вже теж дома, – заспокоїлась Леся, ховаючи дзеркальце під подушку.
– Тоді будемо засинати. – вирішив Петрик, заплющуючи очі.
– Як так?! А віршика мені розказати?
Хоч як вже хотілося Петрику спати, але ж він не хотів ображати сестричку, тому пригадав маленький віршик про сон:
– Тук-тук…
– Хто там?
– Це я – сон,
Прийшов брати тебе у полон!
– У який?
– В казковий:
Іграшковий і цукерковий!
– Заходь,
Здаюся,
Бо цукерок я не боюся…
Повернувшись на бік, Леся лагідно посміхнулася і… заснула. А Петрик ще довго лежав горілиць, мріючи про те, які ще пригоди очікують близнят на планеті Флаверс попереду.
Але нарешті заснув і він, навіть не підозрюючи, що дуже скоро їм з Лесею доведеться знову поспішати на допомогу мешканцям Зачарованої полонини