TOU

Володарка Снігового краю (5 казка)

Анатолій Валевський

День народження Клайма

Як відомо, у всіх раз на рік буває день народження. Настало це свято і для Клайма. З самого ранку двері його будиночка не встигали закриватися. Ельфи прикрашали кімнати цікаврика дивними квітами і запашними рослинами. Тролі готували всілякі солодощі, тістечка і торти, варили компоти. Гноми принесли гарненьку бронзову табличку і повісили її над вхідними дверима. На ній візерунковими літерами було написано: “Тут живе цікаврик Клайм – відомий і сміливий мандрівник”.

Словом, усі готувалися до дня народження Клайма. Свято повинно було початися увечері, тому що в Дрімландії завжди танці проводили довкола вогнища. А хто ж його розпалює вдень?!

Ближче до обіду з лісу прилетів старий пугач Глум. Зазвичай в цей час він спав. Але сьогодні був особливий день.

Глум всівся на підвіконні, щоб бачити все, що відбувається усередині і на невеликій галявині поперед дома.

– У-гум… – багатозначно відмітив старий пугач. – Очевидь, сьогодні гулянка буде на славу. Он скільки дарунків принесли!

У далекому кутку кімнати вже височіла ціла купа із складених одна на одну коробочок, скриньок, пакетів та мішечків. Вони були перев’язані яскравими кольоровими стрічками.

У Дрімландії не заведено підписувати дарунки і вручати їх іменинникові особисто. Кожен гість приносить з собою те, що він вважає за необхідне і кладе поряд з іншими дарунками. А коли свято закінчується, іменинник починає розбирати гостинці. Інколи це займає весь наступний день.

Схоже на те, що цього року Клайм побив усі рекорди по кількості дарунків. Їх було стільки, що знадобиться, ймовірно, десь тиждень, щоб розгорнути і розглянути кожен.

Клайм проходжувався по кімнаті, запхавши руки в кишені і поглядаючи скоса на купу дарунків, яка з кожною хвилиною ставала все більшою і більшою.

– Цікаво… дуже цікаво… – бурмотав цікаврик. – Що ж там в цих коробочках і пакунках? Швидше б вже свято починалося!

В цей час в кімнату влетів захеканий Брегон.

– Привіт, Клайме! – вигукнув він. – Поздоровляю тебе з днем народження і бажаю…

– Стривай! – зупинив його Клайм. – Ти де був? Я чекаю тебе з самого ранку! Ми ж домовилися ще вчора!

– Я і відправився до тебе, ледве сонечко піднялося!

– Ага, так я і повірив! Мабуть, проспав, соня?

– Ну що ти, Клайміку. Чесне слово – прямо з ранку до тебе побіг.

– У такому разі – де ж ти пропадав? Скоро вже вечір настане, – Клайм сердито поглянув на друга.

Винувато опустивши очі, Брегон почав черевиком креслити на підлозі хитромудрі візерунки.

– Та тут таке сталося… – боязко сказав він.

– Яке ж? – поцікавився Клайм.

– Я якраз поспішав до тебе, коли зустрів гнома Орі. Ми з ним трохи поспілкувалися…

– Це називається трохи?! – обурився цікаврик.

– Не сердься, Клайміку. Я тобі зараз таку новину скажу – ого-го! Тільки пообіцяй, що нікому не розповіси.

– Обіцяю, обіцяю! Кажи вже швидше! – нашорошив вуха іменинник.

У нього від зацікавлення аж ніс засвербів.

– Гном Барлін збирає загін, щоб пробратися на іншу сторону Кремезних гір і розвідати Сніговий край! – випалив Брегон.

– Ух ти! – Клаймові аж дух перехопило.

Він замислився і почав бурмотіти:

– Як же нам бути? Потрібно якось потрапити до цієї експедиції.

– Та що тут думати?! – вигукнув Брегон. – Попросимо гномів, щоб вони взяли нас з собою – от і все.

– А якщо вони не захочуть?

– Тоді самі підемо по їх слідах.

Клайм почухав потилицю.

– Гаразд, так і зробимо, – вирішив він. – А зараз йдемо до гостей. Вже всі зібралися. Пора починати свято.

– Почекай, – зупинив приятеля Брегон. – Я ж тобі дарунок приніс.

– Поклади його до інших, я потім розберуся.

– Ні. Я боюся, що він загубиться.

Брегон протягнув руку. На відкритій долоні лежало чудова срібна каблучка. Та сама, яку цікаврик знайшов у Дикому лісі. Клайм його відразу впізнав.

– Це тобі! – сказав Брегон.

Клайм дбайливо узяв каблучку і з вдячністю обійняв приятеля.

– Ну що ви там вовтузитеся? – з’явилася на порозі Таффі. – Знайшли час обніматися! Ось-ось стемніє – пора вогнище запалювати.

– Ми вже йдемо, – в один голос вигукнули цікаврики і вибігли на вулицю.

Довкола купи сухого хмизу розташувалися багаточисельні гості. Всі чекали появи іменинника. Як тільки Клайм підійшов, товстунчик Глорі підніс смолоскип до гілок. Вогнище весело затріщало, пострілюючи червоними жаринками. З жартами і сміхом довкола нього закрутився хоровод. А потім почався святковий концерт

Кожен гість приготував свій власний номер.

Ельфи заспівали дивну пісню про Дрімландію та її мешканців.

Гноми Орі і Глорі продемонстрували фокуси, а Дрорі за п’ять хвилин намалював портрет Клайма.

Рожеві поні влаштували справжню виставу. Вони скакали по кругу, стрибали через перешкоди і ходили на задніх ногах, як в цирку.

Молоді тролі показали виставу, в якій розповідалося про пригоди двох відважних цікавриків – Клайма і Брегона. Інколи вистава призупинялася для того, щоб запрошені могли поласувати всілякими смачними пригощаннями.

Перед світанком головний гном Барлін подав команду – і з кущів у зоряне небо з шипінням і потріскуванням полетіли різнокольорові ракети. Оце був фейєрверк! Такого вже давно не бачили в Дрімландії.

Червоні, зелені, білі, жовті, блакитні і помаранчеві парасольки розпускалися у вишині і обсипалися на землю золотавими блискітками.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Казки Кремезних гір”
Анатолій Валевський

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: