TOU

Ворона

Грецькі народні казки

Ж ила колись на світі бабуся. Ді­тей у неї не було, от вона і просила бога, щоб віп послав дитятко, хо­ча б вороненя. Почув це бог і послав їй вороненя. А коли воно виросло і стало вороною, бабуся вирядила її прати. Склала на неї корито, ка­зан, одежу. Ворона полетіла до води. Перш ніж прати, вона зайшла за скелю й перекинулася дівчиною. А яка дівчина була! Красуня!
Почала вона прати. І саме тут на берег вийшов царевич — хотів на­питися води. Побачив царевич красуню і відразу закохався у неї. Він сховався за дерево і став стежити за дівчиною. Та допрала, зробилася вороною, взяла випрану одежу та й полетіла геть.

Царевич побіг услід за вороною. Вона залетіла в хатину бабусі; він — за нею.
— Я хочу,— каже,— одружитися з вашою дочкою.
— Я, синочку, маю тільки ворону, в мене немає дочки,— відповідає бабуся.
— Я ворону й прошу.
— Що ж ти будеш із нею робити? Хіба не можеш знайти кращої птиці для їжі? Що ти матимеш із чорної ворони?
А царевич:
— Або ти віддаси мені ворону, або я тебе погублю.

Але бабуся не віддала ворону. Тоді царевич пішов до батька та й просить:
— Я хочу одружитися з вороною, яка живе в одної бабусі. Я тебе благаю, накажи їй віддати за мене ворону.
Звичайно, цар не хотів, щоб дружиною його сина була ворона. Він намовив синових друзів, щоб ті нараяли царевичу одружитися з якоюсь багатою красунею. Але той хотів тільки ворону.
Що робити цареві? Він викликав бабусю до палацу.
— Віддай нам ворону,— звернувся до неї.— Мій син хоче одружи­тися з твоєю вороною.
— Царевич хоче взяти собі за дружину ворону? — здивувалася ба­буся.— Чи таке видано, чи таке чувано?!

Цар почав погрожувати бабусі. Нікуди дітися — понесла та ворону до палацу…
Царевич одружився з вороною. Відгуляли весілля, і бабуся залиши­лась жити з молодятами в палаці.
У неділю збиралися до церкви. Молода дружина й каже царевичу:
— Ти йди, а я — трохи згодом.
Коли царевич пішов, цариця, Воронина свекруха, взяла різку та й почала бити ворону, приказуючи:
— Паскудниця, паскудниця!

Потім цариця подалася до церкви.
Ворона обернулася на дівчину, гарно вбралася, та й собі туди. В церк­ві вона сіла біля свекрухи. А та її питає:
— Чия ти будеш?
— Я, невістка тої, що б’ється різкою.

Згодом цариця знову питає:
— Чия ти?
— Я невістка тої, що б’ється різкою.

Цариця й каже синові:
— Ось твоя суджена. Де були твої очі? Взяв собі якусь паскудну ворону.
Скінчилася служба в церкві. Дівчина вийшла раніше, перша добра­лася додому і перекинулася вороною.
Через кілька днів царевича запросили на весілля.
— Ти що, не йдеш із тою, що приходила до церкви, а зі своєю во­роною? — питає мати.— 3 ким ти підеш?
— Сам,— відповів той.
Царевич пішов на весілля. Свекруха знову почала бити ворону різ­кою. Потім одяглася й пішла на весілля.
Знову стала ворона дівчиною, гарно вдяглася та й собі пішла туди. Сіла біля свекрухи. Та її питає:
— Ти чия?
— Я невістка тої, що б’ється різкою.

Цариця до сина:
— Ось твоя суджена. Чому ти одружився з вороною?
Розсердився царевич:
— Чого ви мене гризете? Це і є моя дружина.
А мати:
— Як же це? Твоя ворона вдома!
— Ось біжіть додому й побачите її крила.
Подалася цариця додому, знайшла крила, вкинула в ніч, і вони зго­ріли.

Дівчина повернулася додому, аж бачить — її крила спалили. Вона кинулася до печі, та свекруха її не пустила. Тіло дівчини почало пух­нути, бо то шкіра її згоріла. Тоді цариця покликала слуг; вони зма­стили тіло дівчини медом і молоком. Пухлини зійшли. І стала дівчина жити зі своїм чоловіком і свекрухою. Добре вони жили, а ми — ще краще.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Грецькі народні казки”

Переклад – Степаненко В. І,

Видавництво : “Веселка”

Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: