TOU

Ворона і Ягня

Байки Євгена Гребінки

Орлу схотілось попоїсти;

Піднявсь угору птичий цар

І вгледів відтіля, що край ставка овчар

Онучі прати мусив сісти,

Отара ж попаски попхалась навмання.

Орлу се по нутру; зложивши моцні крила,

Опукою з гори – аж вітром зашуміло –

Орел ушкварив на Ягня,

Підняв його і геть потеребив за гору.

І треба ж, що на сюю пору

Пило біля ставка дурне Вороненя.

Страх полюбилося йому цареве діло,

І думає: «Чому ж сього я не зроблю?

Да не Ягня, а барана вхоплю».

Дивлюсь – воно угору полетіло

Да й пуць на шию барану

І, кігті вплутавши йому у вовну білу,

Смикнулося нести, да ба! Вага не в силу:

Баран важенький і Орлу.

Воно вже стямилось, мерщій би полетіло,

Так із шерсті не виплутає ніг.

Дурне моталося, поки овчар прибіг

І, гарненько йому обскубши крила,

На іграшку дитині дав.

Мабуть, господь так світ создав,

Що менший там не втне, де більший геть-то зможе,

Що дядькові пройшло, ти не роби, небоже,

Щоб крилець хто не обчухрав.

Примітки

Ворона і ягня

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф з назвою «Ворон і Ягня» зберігається в ІЛ, ф. 65, № 1. Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 26 – 27.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 151.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: