Ворона та лисиця

Вже скільки раз казали миру,
Що влесливість гидка, та тільки все дарма:
Улесливий завжди серця людські дійма.

***

Якось Вороні бог послав був грудку сиру.
Ворона сіла на суку
Й хотіла вже було поснідать до смаку,
Але задумалась, а в роті сир тримала.
В цей час Лисиця близько пробігала.
Враз сирний дух Лисицю зупинив:
Лисиця бачить сир, — Лисицю сир сп’янив.
Вона навшпинечках до дерева підходить,
Вертить хвостом, очей згори не зводить,
Ї ніжно каже, влеслива така:
«Голубко, гарна ж ти яка!
Ну й шийка в тебе, а очиці!
Як розказать, так небилиці!
А пір’ячко яке! Який дзьобок!
І, мабуть, янгольський у тебе голосок!
Благаю, заспівай! А що коли, сестрице,
При отакій красі, ти й в співі чарівниця?
Так ти б у нас була цар-птиця!»
Вороні з лестощів звихнулась голова,
Від радощів забилось ЇЙ дихання, —
Ї ка привітливі Лисиччині слова
Ворона крякнула щосили з здивування:
Сир випав — зникла з ним і пройда лісоза.

Переклад М. Терещенка