Вовчі сльози
Байки Анатолія Гарматюка
Грабіжник Вовк
Був спійманий якось,
Відповідати
Перед Левом довелось.
— Що, грабувать?! —
Лев заревів страшенно. —
До білих до ведмедів відішлемо!
— Невихованим був я… —
Вовк аж плаче. —
Не розумів,
Що тав чинить не треба.
Тепер клянусь,
Я вже візьмусь за себе…
А серце ж лев’яче у вас,
А не собаче. —
І наш суддя
Розм’як од вовчих сліз:
Мораль читав грабіжнику півдня,
Наводячи для прикладу Ягня.
…Вовк на поруки
Був відпущений у ліс.
А згодом уночі
Проходим лісом Лев.
— Привіт знайомому! —
Почулось з-за дерев.
Один з Вовків
Вклонивсь судді грайливо:
— З вас по знайомству
Знімем тільки гриву…
Лев зрозумів
Лише тепер, на жаль:
Не Вовкові читать
мораль!