ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Вовк та лисиця

Грецькі народні казки

Якось уранці журилася лисиця:
— Ой, хочеться мені рибки! Я вже забула, яка вона на смак. Але що поробиш — не вмію ловити.

Раптом їй сяйнула думка:
— Що це я мудрую? Адже вовк — справжній рибалка. Умовлю його наловити риби, а потім і наїмся.

Не довго думаючи, лисиця побігла до вовка.
— Куме, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити рибу! Тільки гляди — рибу поділимо порівну.
— Ходімо,— каже вовк.

Прийшли вони на берег моря. Вовк умостився на камені з в^ дкою. Не минуло й хвилини, як він витяг велику кефаль.
— О, цю підсмажимо! — зраділа лисиця.
Незабаром вовк зловив окуня.
— Із цього зваримо юшку,— провадила лисиця.— Смачну-пресмачну! Язика проковтнеш!
Вовк справно ловив рибу. Нарешті кошик був повний.
— Вовчику, можна я віднесу рибу до твоєї хати?
— Віднеси, кумасю,— відповів вовк.

Лисиця взяла рибу — та до своєї хати! Висипала здобич, а з порожнім кошиком побігла до вовка і залилася слізьми:
— Що трапилося, кумасю? — питає вовк.

— Ой, куме, що я тобі скажу! Бігла я повз річку, і схотілося мені напитися води. Поставила кошик неподалік. І що ти думаєш? Найбільша кефаль — стриб у воду, а дітки — за нею! Я до кошика, та де там — не встигла… У воду вскочив і окунь, а за ним його дітки, онуки, двоюрідні брати та сестри. Ось глянь — порожній кошик. Тільки одна тюлька не встигла втекти… Горе та й годі! — ще дужче заридала лисиця.— Як згадаю, що вони знову втекли в море! Насміялися з нас! Як же тепер нам по білому світу ходити?

Вовк не повірив лисиці, але не дав зрозуміти цього. Вирішив схитрувати.
— Не плач, кумасю,— мовив він.— Принеси й мені з річки напитися води, бо морська — дуже солона. А я тим часом ще наловлю риби. І тебе почастую.
Невдовзі лисиця принесла воду.

Вовк напився та й каже:
— Спасибі тобі, кумочко! Бач, а я вже й риби наловив повний кошик. Зверху я накрив її скатертиною ще й каменем придавив, щоб не втекла. Бери кошик і йди до мене додому. А я скоро прийду, тільки заскочу до себе на город.
«Краще не вигадаєш,— подумала лисиця,— і другий кошик риби буде мій, а вовкові що-небудь збрешу. Таке вже вигадаю, що й святий вуха розвісить! Вовчисько й поготів повірить».

Лисиця з кошиком подалася до себе додому.
Вдома вона хутенько зняла камінь і сунула лапу під скатертину. Раптом вона відчула страшний біль. У кошику були краби. Вони вчепилися клешнями в лисицю.
— Рятуйте, помираю! — верещала лисиця, намагаючись скинути крабів.— Рятуйте!

Раптом до хати зайшов вовк, який простував слідом за нею.
— Що з тобою, кумасю? — вигукнув він.
— Не базікай, краще допоможи мені зняти цих дияволів, бо вони з’їдять мене!
—- За це віддай мені велику кефаль, яку я впіймав,— сказав вовк.
— У скрині! У скрині! — вищала лисиця.
— Віддай і окуня.
— У скрині візьми!
— Віддай і…
— У скрині! Забирай усю рибу: діток їхніх, онуків, сестер, братів і всіх родичів. Тільки швидше, куме, бо я сконаю від болю.
Вовк познімав крабів, забрав із скрині рибу та й пішов додому. А лисиця ще довго не могла прийти до пам’яті, Потім схопилася за живіт. Всередині бурчало — їй дуже хотілося їсти.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 6

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Грецькі народні казки”

Переклад – Степаненко В. І,

Видавництво : “Веселка”

Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: