Винахідливий чоловік

Жили колись в одному селі чоловік з жінкою. Дружина всіляко зневажала чоловіком, робила що хотіла. І була у них єдина донька. Коли донька вийшла заміж, вона теж почала покрикувати на чоловіка. Однак чоловік доньки не захотів слухати її лайки та крику і вирішив провчити молоду дружину. Він сказав жінці, що прийшов час відвідати його батьків. В дорогу не взяв із собою нічого, крім півня, цапа та сокири.

Невдовзі вони зайшли до гарного гаю. Повсюди співали птахи та воркували голуби. Чоловік поклав півня на землю і сказав йому:
— Дивись, не смій мені кукурікати. Я не з тих людей, що повторюють двічі. Будеш кричати – я тебе заріжу.
І чоловік з жінкою сіли відпочити біля дерева. Півень, який не розумів людської мови, почав ляскати крилами і кукурікати.
Тоді чоловік підвівся і каже:
– Ти мене не послухався!
Взяв і зарізав півня.
Дружина, бачучи це, подумала: «Мій чоловік з тих, що даремно слів на вітер не кидають!»

Вона з страхом подивилася на нього, але нічого не сказала.
Пішли вони далі. На мотузку вели цапа. Невдовзі вийшли на великий луг. Неподалік паслися кози. Чоловік зупинився, витягнув сокиру і провів нею на землі межу.
– За цю межу не виходь, – сказав він цапу. — Якщо вийдеш, стережись!
Чоловік з жінкою посідали під деревом і стали перекушувати. Цап, який не зрозумів, що йому наказали, поскакав до кіз і перестрибнув через межу.
Тоді чоловік схопив сокиру і, підскочивши до цапа, закричав:
— То, ти мене не послухав! — І зарубав цапа.
Жінка, котра ще недавно покрикувала на чоловіка, зовсім перелякалася.

Через декілька днів чоловік, бажаючи випробувати дружину, сказав їй:
— Я мушу піти до сусіднього села, а ти посидь удома і нікуди не відлучайся.
А сам сховався за будинком.
Прибігла його молодша сестра і покликала невістку гуляти
– Я не можу піти, – відповіла та, – чоловік заборонив мені виходити з дому.
Так чоловік ще декілька разів перевіряв дружину і, нарешті, задоволений, повернувся з нею до села, де вони жили.

Якось до них навідався тесть і дуже здивувався, помітивши зміну в поведінці дочці. Вона стала лагідною, скромною та слухняною. Коли він запитав у зятя, що сталося, той розповів тестеві, як він виховував свою жінку. Тоді тесть запитав:
– Порадь, що мені робити з моєю жінкою?
Тоді зять, взявши старі гілки бамбука і молоді паростки, простяг їх тестю:
— Ану, батьку, сплетіть мені з них циновку!
Тесть швидко сплів з молодих паростків, а з старим гіллям нічого не виходило: воно не гнулося, а ламалося. Тоді зять і сказав:
— Твою жінку вже не переробиш, вона як ця стара бамбукова палиця. А ось доньку можна порівняти з молодим паростком — з нею ще можна впоратися.